Найбільша проблема людства, яку воно ще не усвідомило - готовність москви вкидати гори ресурсів для підкупу політичних, економічних, наукових, гуманітарних, воєнних еліт ціною злиднів власного народу.
Не уявляю, як уряд США кидає сотні мільярдів на підкуп та пропаганду, вириваючи шмат хліба у власних дітей. Москва це робить запросто. І так було століттями. Коли московські делегації їхали за кордон, вони везли цілі обози соболиного та горностаєвого хутра, золота, срібла, моржової кістки. І навіть тоді, коли власний народ вимирав з голоду - як це було на початку ХVІІ ст.
Хабарі іноземцям на москві називали "поминками".
Москва купила собі патріархію за соболів та червінці, що їх заплатили патріарху Константинопольському, а також патріархам Олександрійському, Антіохійському та Єрусалимському. При цьому не скупилися: лише патріарх Константинопольський Єремія отримав 1600 соболиних шкурок, 1200 шкурок куниць та чверть тонни коштовних моржевих бивнів, не рахуючи інших "подарунків".
Москва підкупила турецького візиря під час невдалого Прутського походу, причому той навіть взятого у полон царя Петра І відпустив. Знав, що султан за це покарає (пізніше його удавли шовковим шнуром), але встояти не зміг.
А Олександр Меншиков, який був практично неписьменний, купив з потрохами самого Ісаака Ньютона і той зробив "полудержавного властелина" дійсним членом провідного англійського наукового товариства - Лондонського королівського товариства.
Щодо підкупу більш дрібних діячів - української та польської шляхти, татарських вельмож, австрійських і французьких політиків - тут і казати нема чого. І так аж до сьогодні.
Як цьому протстояти? Чесно: не знаю. Люди слабкі і завжди знайдуться такі, хто продасться, дешево або дорого: Трамп, Блаттер, Платіні, Шрьодер, Кнайсель, Ле Пен і немає їм числа...
Але знати де головна зброя кремля треба. Аби хоча б спробувати якось протистояти.
На ілюстрації - автрійська гравюра, 1576 рік, московське посольство при дворі імператора Священної Римської імперії Максиміліана ІІ. Так московити виглядали у ті часи. В руках у них не торшери - це в`язанки соболиних шкурок та шкурок куниці. Звісно, не стільки для для імператора, як "поминки" для його придворних та членів імперського сейму.
P.S.
А нам своє робити. Тримаємо стрій, воюємо, працюємо, навчаємося, допомагаємо ЗСУ та волонтерам. І вивчаємо історію. Справжню, а не ту, що її понад 300 років на замовлення кремля писали для нас продажні "історики за викликом".
Ворога потрібно знати, аби білльш ефективно з ним боротися. Тому, можливо, комусь з вас, друзі, стане у нагоді книга, автором якої маю честь бути
