Ввечері місто зовсім порожнє, - говорить таксист. - Удень людей теж не так багато, але, принаймні, машини їздять.
З таксистами в Харкові зараз розмовляти особливо цікаво - вони весь час ганяють містом, як дворові коти, все зауважують, на все реагують. Багато хто справді інакше став оцінювати якісь важливі речі. Це суб'єктивно, звісно, але мені ось чомусь часто трапляються саме такі, "свідомі" таксисти.
Вечірній Харків цими днями дивний, порожній, але живий. Нагадує дитячу кімнату, коли дітей поклали спати, світло вимкнули, але всі розуміють, що діти не сплять. Хтось палить коло волонтерського центру, хтось поспішає вигуляти пса перед комендантською годиною, хтось блукає сновидою під великим місяцем. Всі розуміють, що вночі може бути обстріл. Але розуміють так само, що ніхто нікуди звідси не поїде.
Завтра знову буде сонячно, проміння сліпитиме очі, місто не видаватиметься таким покинутим.
Усім доброго ранку.
