1. Парубій підписав історичний закон про мову.
NB. Українські терени закінчуються там, де закінчується українська мова. Наразі стверджують, що цей парламент підтримує лише 4% відсотки громадян. Стверджують ті, хто 5 років доводив нам, що ворог не в Москві. Насправді, ця Рада - найбільш українська та найбільш плідна за роки незалежності, і у мене великі сумніви, що наступна буде краща.
2. Трамп зустрінеться з Путіним у червні під час саміту G-20 у Японії. Про це повідомило видання Politico.
NB. А як же обіцянка не зустрічатись з кремлівським ізгоєм до того, доки не будуть звільнені українські моряки? Одне з двох: або Путін дав обіцянку Помпео зробити це одразу після позитивного для нас вердикту морського трибуналу (очікується 25 травня), або після доповіді Мюллера Трамп настільки осмілів, що відкрито реанімує своє любовне тяжіння до московського карлика. Спокійно спостерігаємо, маючи на увазі, що Дональд - не римcький імператор, а США - не Північна Корея.
3. Філарет пообіцяв боротися за церкву, "незалежну від Москви і Константинополя", а також заявив, що Епіфаній "не може діяти всередині церкви" без його згоди.
NB. І ти, Брут? Між Україною та власним свічним заводиком найстаріший патріарх вибрав свічний заводик.
Наразі Йуля лізе у прем`єри, Філарет - у міжзоряні патріархи, а судді наввипередки беруть реванш за 5 років свого тваринного страху. Таке враження, що тільки Порох вмів тримати в лабетах цю зграю великих та маленьких гетьманів - від попів до чиновників та депутатів. Не вміють ще українці поступатись своєю маленькою булавою перед обличчям спільного ворога. Вміли б - цього року святкували сто першу річницю Української Держави.
4. Зеленський поговорив по телефону з Додоном, домовились про зустріч "найближчим часом".
NB. Комусь величезна подяка у Брюселі за твердий євроатлантичний курс, а комусь Додон кремлівсько-штопаний. Хоча обмін досвідом не завадить - молдавський очільник доступно пояснить українському колезі, як можна бути президентом і одночасно їм не бути.
До речі, не маю нічого особисто проти Володимира Олександровича, але спостерігаючи, як він шаленіє від бажання якнайскоріше захапати булаву, сучить ножками, грубіянить та переходить на дешеві понти, отримую естетичне задоволення від спокійного ігнору цих істерик з боку депутатів. Хай ще трошки поЗЕленіє від злості перед тим, як отримати клейноди - з нього станеться.
5. Голова КС назвав своє звільнення переворотом Порошенка і кличе захищати Зеленського.
NB. "Захищати" Зеленського вчора під Раду прийшло аж 50 протестувальників - його виборці здебільше звикли дулі телевізору крутити, аніж виходити на вулиці. А те, що сьогодні біля парламенту збираються "євробляхери", то вони ні за червоних, ні за білих - вони за свої кишені.
Що стосується різноманітних судів в Україні, то їх шалена кількість тільки множить неабияку корупцію. Доцільно взагалі розпустити цих високооплачуваних бенедь та, як у США, передати їх функції Верховному Суду.
6. Безвізом з ЄС за 2 роки скористалися більше 2 млн громадян України.
NB. Армію будував не Порошенко, а волонтери; Томос - заслуга Філарета; безвіз нам й так дали б...
Оці дешеві мантри - така ж дешева кон'юнктура. Коли у 1945 році Черчилль програв вибори Клементу Еттлі, виборці також кричали, що "втомились від війни", і що заслуга у прийдешніх звитягах не Черчилля, а "простих британців". Проте, всі крапки над "і" розставляє лише історія - хто пам`ятає того Еттлі, і яке місце у цій історії займає сер Уінстон Черчилль. Думаю, в Україні історія теж розставить все по місцях, а Пороху - велика дяка не тільки за безвіз, а й за збережену країну.
7. У цей день, 15 травня 1891 року в Києві народився Михайло Опанасович Булгаков. Він вустами свого героя казав: «Ніколи і нічого не просіть! Ніколи і нічого, і особливо у тих, хто сильніший за вас. Самі запропонують і самі все дадуть.» Вбачаю цей вислів програмним. Просто робимо своє - тоді поборемо. Добрий ранок, українці!
