А от зараз я розповім вам «зраду». Скажіть, що спільного між «Нафтогазом» і Київським метрополітеном? Відповідь – наразі нічого, але зв'язок з'явиться зразу, якщо тендер на будівництво метро на київський район «Виноградар» виграє така собі фірма «Інтербудтонель» бенефіциаром якої виступає Володимир Петрук – колишній заступник голови НАК «Нафтогаз» в часи першого прем'єрства Юлії Тимошенко. На сьогоднішній день в тендері на будівництво гілки на “Виноградар” присутні лише два учасника – відомий “Київметробуд” і ЗАО “Інтербудтонель” згаданого пана Петрука. Чому я звертаю на це увагу?
Ну наприклад, тому що я пам'ятаю скандал, який спалахнув ще у 2012 р. Тоді ПрАТ “Київбудінвест” через тендер “в одного учасника” здобуло замовлення на розробку робочої документації для будівель у самому центрі Києва вартістю 14,63 млн грн., з метою створення комплексу державних резиденцій для прийому вищих посадових осіб іноземних держав. Як їй це вдалося? А справа в тому, що раніше, у 2011 р. “Київбудінвест” виграв відкриті торги на створення проекту реконструкції вартістю 2,70 млн грн., а потім взяв, та й зареєстрував на цей проект авторські права. І все. ДУС відтоді мав справу з делікатним питанням “захисту прав інтелектуальної власності”. Як ви здогадалися з першого разу, 100% акцій “Київбудінвесту” належали Володимиру Петруку. Тому самому.
До речі, в активі “Київбудінвесту” – будівництво санаторія “Пушкіно” в Гурзуфі (АРК Крим) на замовлення БФ “Професіонал” тодішнього прем'єра Миколи Азарова. Все зрозуміло?
Трошки часу біля компа – і з’ясувалося, що той подвиг в житті пана Петрука далеко не останній. Пам'ятаєте урочисте відкриття Бескидського тонеля у травні цього року? Так от. Ще у 2011 р., за влади самі знаєте кого, тендер на будівництво тонеля виграла фірма “Інтербудмонтаж” того таки Володимира Петрука. Нині держава через це має крупні неприємності. У травні 2017 р. “Інтербудмонтаж” подав у суд на стягнення з “Укрзалізниці” 12,39 мільйонів євро через те, що позивач ніби стикнувся з погіршенням геологічних умов в районі будівництва. Судові баталії тривають досі.
Мене страшна думка навідала, а що в нас з геологічними умовами на трасі метро на “Виноградар”? Там вони часом погіршитися не можуть? У скількі це погіршання обійдеться державі?
Й на біс. Можна порадіти за “Інтербудмонтаж”! Паралельно з судовими тяжбами через погіршення геологічних умов на Бескидському тонелі, він побудував гілку і дві станції метро… у Москві. Тій самій. Столиці РФ, відомої в Україні як країна-агресор. Судячи з преси, метро у Москві компанія пана Петрука прокладає й досі. І - без глузів! Компанії, яка так влучно злізла на будівельний ринок Москви і навіть відхопила там крупне замовлення, я б аплодував стоячи, якби не одна деталь. Це не Рига. Не Таллін. І навіть не Тбілісі. Це – Москва! Замовлення такого рівня просто вигравши тендер там отримати нереально – на таких щаблях бізнесу чужі не ходять гарантовано. До того ж Московське метро - об'єкт оборонний. В Москві аби здобути доступ до такого будівництва треба бути на постійному контакті з ФСБ.
А тепер питання – ЯК таке замовлення могла отримати компанія з України? Боюся – це питання швидше до СБУ та СЗР.
Мене ж як інженера насторожило інше. В ході перегляду матеріалів про компанії пов'язані з паном Петруком, мені трапитися десятки коментарів людей, які за їхніми словами, працювали в його будівельних компаніях і умови праці там описують як жахливі. Коротко – постійні затримки з/п, нелюдське ставлення до працівників, намагання економити на техниці через використання прихованих ресурсів (тобто шматки роботи люди виконують практично безкоштовно, через побоювання втратити раніше заробленне). Як похідне – текучка кадрів.
Будь-який виробничник відає – забезпечити якість робіт за такої організації нереально як таке.
Через це я маю серйозне питання до Київської міської адміністрації. Панове, воно нам треба? Чи не варто звернути увагу на деякі темні боки учасників тендеру? Бо розумієте, в метро побудованому підрядником, їздити будуть оті самі виборці, які невдовзі голосуватимуть за Київраду і особисто за мера столиці. І в разі чого – винними для них будуть не підрядники, а керівництво столиці.
А підстав для появи цього “в разі чого” явно не бракує.
Дмитро "Калинчук" Вовнянко
