15 липня 1015 року у своєму заміському палаці в Берестові поблизу Києва помер Великий князь Київський Володимир. Помер нібито після якоїсь хвороби, яка раптово скосила князя, коли той готував похід проти свого молодшого сина - Ярослава. Той з якогось дива буцімто відмовився сплачувати щорічну данину у 200 гривень.
Цікаве ставлення до цього моменту автора "Повісті минулих літ":
"Коли Володимир збирався йти на Ярослава, то Ярослав послав [послів] за море і привів варягів, боячись отця свого. Але бог не дав дияволу радості. Володимир бо розболівся... і в сій же болісті він і скончався..."
Тобто православний монах-літописець явно на боці бунтівного Ярослава і відверто радіє з того, що хвороба і смерть Волоодимира Великого (на секундочку - нібити хрестителя Руси) не дала йому привести сина до покори. Та чому ж таке ставлення? І що за цим криється?
За цим криється убиство. Насправді Володимира Великого було отруєно. І зробили це ті, кому було конче необхідно прибрати і князя, і його синів - головне Бориса та Гліба. Тому проти Володимира настропалали його меньшого і нелюбого Ярослава, якого князь з очей подалі заслав спочатку до Ростова, а потім і до Новгорода.
Про те, що Володимир Великий помер не від хвороби, знали ще у ХІІІ столітті. Так, на фресці Успенського собору у Володимирі-на-Клязьмі його було зображено у вигляди глибокого старця з т. з. Малим хрестом в правиці, що в іконопису означє мучеництво та оголеним мечем у лівій. Навколо леза меча обвилася змія, голову якої притисеуто рукою князя до ефесу. З точки зору іконописного символізму це говорить про смерть від руки зрадників. Збереглося такж кілька середньовічних ікон на цю тему.
А от ще. Досі Володимира Великого офіційно не канонізовано. У руській київській традиції (українських і білоруських церковних текстах) згадок про святість Володимира немає до XVII століття. Потім його було оголошено помісним святим, але... неофіційно. Щоб це могло означати, га?
Так хто і за що убив Володимира Великого? Хто спровокував Ярослава на бунт проти батька та вбивство власних братів Бориса, Гліба, Святополка, Святослава, Станіслава? А потім в літопису усе це списали на законного спадкоємця київського престолу Святополка, обізвавши його окаянним...
За цим, друзі таємниця велика стоїть. Настільки велика, що її бояться чіпати професійні історики. Інакше впаде уся офіційна концепція минулого не лише Руси, але й Європи. Але ми спробуємо поглянути на це під зовсім іншим кутом зору. Ми ж не професори - нам грошима, посадами та званнями не ризикувати.
