Новий командувач Сил безпілотних систем розписав свої плани на наступні 100 днів. Там - голова обертом.
Там єдина електронна система планування для всіх підрозділів СБС, там 12 шарів впливу СБС на тактичній і оперативній глибині, там виробництво боєприпасів для ударних дронів, там єдиний склад критичних компопнентів для всіх підрозділів СБС, там...
Там - казка. Там СБС які діють так, як я малюю у моїх мріях. І от саме тому я не вірю, що все це буде реалізовано. Чому?
Ви знаєте, хто такий зараз результативний пілот БПЛА? Той хто гарно літає? Неправда ваша. Результативний пілот БПЛА, це той хто має багато грошей або щирих волонтерів. Це той хто має багато апаратів, і всі потрібні для роботи складові - Кропиву, старлінк, автомобіль, команду...
Більшість пілотів працюють не так. Більшість самі добувають собі апарати і самі себе забезпечують. Тому й результативність у них... середненька.
Але уміння водити апарати теж неабияк важить. Саме тому свого часу я погодився піти в інструктори з БПЛА. Проте. Як навчатиме курсантів інструктор, який ремонт і обслуговування своїх бортів тягне на своєму горбу? Сумна реальність - на навчаннях літаки б'ються, бо літають курсанти не в ідеальному світі. Вона навчаються, тобто помиляються. А хто нам ремотнує апарати? Або самі інструктори - на гроші волонтерів. Або - виробники, знову таки за свої-кровні.
Оце реальність, в якій я існую зараз.
Готовий я повірити в плани, описані Мадяром? Та з радістю! Я навіть можу сказати коли це станеться.
Це станеться того дня, коли акумулятор що здох (бо він старий) я зможу піти і замінити на складі, розписавшись у журналі за отримування і після здачі старого акумулятора. А не канючити новий акумулятор у виробників, як мені доводиться робити зараз.
Я повірю того дня, коли скотч, клей, гвинити й гайки, карбонові трубки та полоски для лонжеронів, чекери для батарей і багато іншої дрібноти я буду отримувати зі складу, а не купувати за свої-кровні та за пожертви читачів.
Я повірю тоді, коли побачу, що виділені фінансові фонди для регулярного (!) оновлення навчальної техніки до останніх версій. А не я сам буду канючити таке оновлення у виробників - за їхній кошт. Альтернатива - навчати курсантів зараз, на апарати зразка минулого року, тобто морально застарілі і такі що не відповідають поточним реаліям. Бо воно - от так.
Я повірю тоді, коли інструкторів раз на три місяці відправлятимуть на різні ділянки фронту в діючі підрозділи СБС для обміну досвідом. А не так як зараз, що досвідом я обмінююся під пивце з пацаном що приїхав у відпустку. Мовляв - вислухай і уяви як воно насправді. І врахуй у навчанні.
Я повірю тоді, коли з фронту мені розкажуть, що боєприпаси для ударних дронів вони отримують зі складу як постріли для гранатометів, а не мастирять самі з підручних засобів - і травмуються на цьому. І на жаль, не тільки.
Я повірю...
Знаєте, я дуже хочу повірити у аж такі масштабні переміни. Я працюю на БПЛА від 2015 р. був пілотом у добробаті та інструктором на АрміїСОС. Я - автор єдиного в Україні художнього роману про пілотів БПЛА (Дмитро Калинчук "ПТАШНИКИ"). Я був пілотом у бригаді Чорних запорожців і пішов в інструктори бо хотів реально навчити хлопців водити безпілотні апарати та поділитися моїм досвідом.
Просто зрозумійте. Я не маю бажання огульно критикувати. Я бачу потенціал сил безпілотних систем і реально хочу працювати для їхнього вдосконалення. Власне я вже працюю - готую пілотів для фронту. Готую настільки наскільки вистачає моїх сил у поточних умовах.
Так, я дуже хочу повірити у плани озвучені Мадяром. Хочу - але не вірю. На жаль. Чи повірю колись? Ну, я перелічив ознаки.
Або буде - або ні.
