Те, що сталося в небі над Білоруссю, безперечно заслуговує на обов’язкову реакцію демократичного світу, включно з Україною, рішуче засудження, міжнародне розслідування та обов’язкове покарання винних за очевидний піратський акт, спонсорований державою. Тим більше, якщо йдеться про причетність “білоруської”, а читай кремлівської влади. Однак, не менш важливими є і правильні висновки, адже по суті «казус Ryanair” поглиблює нову реальність, робить її невідворотною.
Висновки для України:
1- М’яка анексія Білорусі. Це де-факто вже відбулося і юридичне оформлення вже незабаром. Лукашенко наслідує Путіна і цим сигналізує незворотність дрейфу від демократії. Мінськ твердо і свідомо повертається в російське стойло і далі своєю брутальною поведінкою мало чим відрізнятиметься від Москви. Захоплення опозиційного журналіста “на льоту” немов спеціально ретранслює поведінку президента РФ. Як і у випадках з отруєнням Скрипалів чи Навального, тепер вже і Мінськ надсилає сигнал своїм опонентам про готовність підвищувати ставки. Жодних ілюзій. Світ не може закрити на це очі: або Захід «дає по зубах» диктаторським режимам зараз, або розписується у власній імпотентності протистояти такій зухвалій та злочинній поведінці.
2- Новий залізний поділ - кордон з Білоруссю, читай з Росією. Це - погана новина, у першу чергу, для Києва, адже оточення нашої держави точно безпечнішим і більш демократичним не стає. Після “казуса Ryanair” можна з упевненістю говорити, що кордон Білорусі перетворюється на “лінію протистояння двох світів” у кращих традиціях “залізної завіси”. Обмеження на польоти білоруській авіації та використання її повітряного простору для інших держав лише підтверджує цю даність. Для України важливо тверезо оцінювати ситуацію і випадково не опинитися ані «між світами», тобто в сірій зоні, ані не в тому “світі”. Наш світ - європейський.
3- Україна на черзі. На фоні чергової надзвичайної ситуації наша боротьба за відновлення територіальної цілісності знов ризикує потрапити в тінь нових викликів. Насправді ж йдеться про додатковий вимір протистояння, в якому Україні випало бути на передовій. Тривалий час стримуючи російську агресію, Київ зв’язував руки Кремлю, стримував авторитарний розвиток у регіоні, давав шанс на демократичний розвиток. Нині ролі змінилися. Попри події в Білорусі, колективному Заходу слід підтримати Україну. З подвійною силою.
4- Шанс для європейської інтеграції. Захоплення Пратасєвіча стало ударом не лише по цінностях, а й по європейському проекту в цілому. Компенсувати невдачу можна було б історією успіху. Саме на цьому варто грати Україні, твердо просуваючи стратегічний порядок денний. У реакції на зухвалість режиму Лукашенка мало висловлювати занепокоєння і запроваджувати санкції. Слід протиставити вигідну альтернативу, передусім для білоруського народу, якщо західний світ справді розраховує на довгострокову перемогу. Найкраща інвестиція в демократичну Білорусь (а заразом і Росію) завтра - європейська перспектива для України сьогодні. Це продемонструвало б готовність колективного Заходу грати на рівних і також підвищувати ставки у стратегічному геополітичному протистоянні.
5- Демократія без компромісів. Показово, з якою демонстративною швидкістю були висловлені сигнали обурення і підготовка до санкцій з боку всіх ключових столиць трансатлантики. Добре, що Україна не пасла задніх і також розглядає заходи у відповідь, включно з припиненням польотів. Водночас слід не лише асоціюватися із західною реакцією. Києву слід також розвіяти підозри у подвійних стандартах, адже ситуація з викраденням спецслужбами з території дружньої Молдови судді Чауса (фактично спонсорований державою кіднепінг власного громадянина з території іншої держави) далі залишає чимало питань про вміст «української шафи».
Як підсумок: «казус Ryanair” не можна сприймати як окремий інцидент. Це хід у великій грі за демократичне майбутнє цілого регіону. Лінійна реакція на цю подію не дасть сталого результату. Ефективною є лише стратегічна амбітність та сміливість. Це і є нова реальність. Київ повинен діяти!
