"Керівництво Китаю незабаром зазнає серйозних змін. Ці зміни торкнуться всіх рівнів. За винятком одного…" - Юрій Ніколов

Сі націлений на консервацію своєї особистої влади, а не домінування Китаю у світі. Точніше, він мабуть вирішив, що «Китай – це я». І тому, зберігаючи себе, він нібито укріплює країну. Це типова помилка засліплених владою самолюбців і старців, які насправді ставлять власний інтерес поверх усіх. А значить так чи інакше ведуть свою країну до занепаду.

«The Economist» виявив ці ознаки, аналізуючи середній вік в різних органах влади Китаю. Виявилось, що в тих структурах, де зазвичай готують прєємніка, вже нема «молодьожі» віком до 60 років. Яка у віці 50+ і має оволодівати навичками керування велетенською країною. Тобто Сі вже зачистив поляну від «молодих шакалів». А тепер буде підганяти під лоялітет решту вертикалей. Чим законсервує зверху можливість соціальних ліфтів і це поступово підвищуватиме тиск, бо молода кров знизу нікуди ж не подінеться.

В перспективі десятиріч – це хороша для нас новина))) Хоч якось автократії мають відчепитись від демократій. Конкуруй або програєш)))

Але так само і зростає ризик великої війни, як запобіжник проти внутрішнього бунту. Бо війна так само є можливістю випустити пару в свисток(((

Керівництво Китаю незабаром зазнає серйозних змін. Ці зміни торкнуться всіх рівнів. За винятком одного…

Після нещодавньої драматичної чистки серед китайських генералів керівник країни Сі Цзіньпін стоїть перед черговим складним завданням. Розпочалася п’ятирічна ротація керівних посад від низового до вищого рівня: сотні тисяч посад у Комуністичній партії та державному апараті перейдуть до інших рук. Гігантська ротація, яка досягне свого апогею на 21-му з'їзді партії наприкінці наступного року, посилить занепокоєння серед і без того нервових військових та політичних еліт Китаю.

Однак місце одного чоловіка є безпечним. Посади пана Сі як генерального секретаря партії та головнокомандувача збройних сил майже напевно будуть поновлені одразу після з'їзду. (Те саме відбудеться у березні 2028 року на щорічній сесії китайського парламенту, який виконує лише формальну роль, — його найменш важливій посаді як президента країни.) Але інші питання стануть ще більш нагальними. Пан Сі буде 79 років, коли партія проведе свій 22-й з’їзд у 2032 році. Чи дасть 21-й з’їзд якісь натяки на те, хто стане його наступником? Або стане ще більш очевидним, що він має намір правити довічно?

Кадрові зміни починаються на низовому рівні. З кінця минулого року села та міські райони по всій Китаї проводять одне з найбільших у світі голосувань: сотні мільйонів людей беруть участь у переважно фіктивних виборах лідерів найнижчого рівня країни (за задумом переможцями майже завжди стають місцеві партійні боси).

Протягом наступних двох років відбудеться перерозподіл партійних керівників вищого рівня, а також їхніх менш впливових колег в уряді: мерів, губернаторів та міністрів. Громадськість не братиме в цьому участі: вибір робиться таємно чинними лідерами і затверджується партійними комітетами та законодавчими органами, що перебувають під контролем партії. Пізніше цього року та на початку наступного відбудеться перерозподіл партійних посад у провінціях. Ті, хто отримає найвищі посади у важливих регіонах, є ймовірними кандидатами на місця в Політбюро — органі, що наразі налічує 23 члени, через який Сі Цзіньпін керує Китаєм. За рік до з’їзду, приблизно в цей час, Сі Цзіньпін (таємно) формує групу лідерів, які розглядатимуть кандидатів на ці та інші найвищі партійні посади, що будуть заповнені цього та наступного року. У полі зору будуть лише найвідданіші прихильники Сі.

Але ентузіастична підтримка Сі не є гарантією збереження посади. Чистки серед військових і цивільних лідерів, що відбувалися з часу 20-го з’їзду у 2022 році, відзначалися тим, що були спрямовані саме проти його протеже. За даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень, аналітичного центру у Вашингтоні, 37 із 44 чиновників, призначених на той з’їзд до Центрального комітету, що налічує 376 членів, були виключені, зникли безвісти або перебувають під слідством. Це ще більше ускладнює вибір членів вищого керівництва, які отримають місця в новому комітеті, що буде сформовано на 21-му з’їзді: залишається небагато незаплямованих кандидатів.

Пан Сі навряд чи дуже переймається підготовкою когось, хто замінить його на посаді. Доказом цього є Центральна військова комісія (ЦВК) — вищий військовий орган, що приймає рішення. Зазвичай усі її члени, крім головнокомандувача, носять військову форму. Коли призначають другого цивільного члена, ця особа явно готується стати майбутнім верховним лідером: пан Сі приєднався до комісії як заступник голови у 2010 році, за два роки до того, як став правителем Китаю та єдиним цивільним членом ЦВК. Те, що пан Сі залишається єдиним членом без військової форми, є чітким знаком того, що він не планує йти у відставку на з’їзді наступного року. Навіть якщо він вирішить передати комусь один-два титули, мало хто очікує, що він відмовиться від влади у 2032 році.

Йому це й не потрібно. Пан Сі порушив неписані правила партії щодо наступництва у 2018 році, скасувавши обмеження на два терміни президентства. Це дозволило йому обіймати посаду генерального секретаря стільки, скільки він забажає — зазвичай ці дві посади поєднуються. Ще більш показовим є те, що він не приймає до свого оточення жодних молодих потенційних наступників. До приходу Сі від людини, яку готували на посаду генерального секретаря, очікували, що вона увійде до Політбюро до кінця 50-х років і очолить партію до 62 років (жінка ще ніколи не потрапляла до Постійного комітету Політбюро (ПКПБ) — вершини влади). Наразі наймолодшому з семи членів ПБК 63 роки. Середній вік членів Політбюро становить 66 років — це найвищий показник у цьому столітті. Якщо на з’їзді наступного року до Політбюро призначать людей у віці близько 50 років, один із них міг би стати генеральним секретарем у 2032 році. Але це було б надто стрімке сходження.

Як зазначає дослідницька група Gavekal Dragonomics, не лише на посаді пана Сі бракує молодої крові серед потенційних наступників. Керівництво в цілому стає дедалі більш геронтократичним. Раніше у складі Центрального комітету було багато повноправних членів у віці від 40 до 50 років. Зараз наймолодшому з них близько 56 років (Вей Тао, який приєднався до комітету в жовтні). За даними, зібраними Gavekal, провінційні партійні комітети також старіють. Зазвичай серед членів небагато людей у віці 30 років: зараз більшість з них — у віці від 55 до 60 років.

Пан Сі міг би влити в Політбюро молоду кров. Але це означало б, що він оточуватиме себе не так своїми соратниками, як їхніми протеже, з якими він менш знайомий. Це також могло б підірвати його владу, якщо молодшу людину визнають його майбутнім наступником (напруженість, пов’язана з потенційними спадкоємцями, спричиняла великі проблеми в минулому: продемократичний переворот 1989 року був одним із таких епізодів). Пан Сі, можливо, вважає, що краще триматися вірних старих. (Політбюро, сформоване після 20-го з'їзду, стало першим за 25 років, у якому не було жінок.)

Але китайська політика інколи буває бурхливою, навіть із Політбюро, наповненим людьми, які завжди погоджуються. З часу 20-го з'їзду було усунено аж п'яту частину повноправних членів Центрального комітету. У більшості підтверджених випадків офіційною причиною була корупція, але й усунення потенційних суперників, ймовірно, також відігравало свою роль. У онлайн-виданні China Leadership Monitor колишній аналітик ЦРУ Джонатан Цзин стверджує, що наступний п’ятирічний термін пана Сі, ймовірно, буде супроводжуватися «дедалі бурхливішою внутрішньою політичною боротьбою». На фінальному етапі цей термін аж ніяк не можна назвати спокійним