Ким насправді був актор Броніслав Брондуков

Ким насправді був актор Броніслав Брондуков

Перший лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка, народний артист Борислав Брондуков народився в селі Дубава неподалік від Києва.

Його батько був росіянином, а мама – полькою, і вона хотіла назвати новонародженого хлопчика Болеславом. Проте коли батьки прийшли реєструвати немовля, чиновники відмовилися записати таке ім'я, оскільки у них не було такого в списках. В результаті в свідоцтві про народження було записано інше ім'я – Броніслав. Пізніше актор змінив своє ім'я і став Бориславом.

Закінчивши в 1960 році в Києві будівельний технікум, Борислав Брондуков пішов працювати виконробом на будівництво, пізніше перейшов на завод «Арсенал» і брав участь там в самодіяльності. Якось його виступ побачив ректор Театрального інституту імені Карпенка-Карого Микола Задніпровський і запропонував йому вступити в його інститут. У 1961 році Брондуков подав туди документи, але в приймальній комісії йому відповіли: «Знаєте, з такою зовнішністю, як у вас, виконробом працювати потрібно, а не в театральний проситися». Брондуков образився і хотів піти, але тут у кабінет приймальної комісії зайшов Задніпровський і сказав: «Ви чого його гоненте?! Він знаменитим артистом стане! Я бачив, як він у заводському народному театрі грає. А ну-мо приймайте в нього документи!»

Після чого Борислав здав іспити з першого разу.

Як кіноактор Борислав Брондуков дебютував 1962 року у фільмі Сергія Параджанова «Квітка на камені».

Борислав Брондуков – один з найулюбленіших акторів України, неповторний виконавець ролей алкоголіків, пройдисвітів і просто «недалеких» людей. Він зіграв більше 30 ролей в кіно, перш ніж вимовити фразу, яка зробила його знаменитим: «Афоня! Рубь гони!». Мало хто знає, що в комедії «Афоня» актор міг зіграти головну роль. Спочатку фільм збирався знімати на київській студії імені Довженка Леонід Осика, який планував взяти його на роль Борщова. Але незабаром було прийнято рішення про зйомки картини на «Мосфільмі», а режисером став Георгій Данелія. Сценарист Олександр Бородянський умовив Данелію запросити Борислава на епізодичну роль алкаша Федула, яка містила всього одну репліку. Однак після проб Данелія буквально закохався в актора, і в результаті обговорення способу роль розрослася до кількох сцен.

«Найбільша кількість оплесків на зустрічах в кінотеатрах зривав алкоголік, мерзотник і закінчений негідник Федул, якого в нашому фільмі чудово зіграв Борислав Брондуков. В костюмі і гримі Боря був настільки органічним, що коли під час зйомок в ресторані він вийшов на вулицю покурити, швейцар не хотів пускати його назад. Брондуков пояснював, що він актор, що без нього зйомки зірвуться...Швейцар не вірив, казав: багато вас тут таких артистів! Брондуков наполягав. Швейцар пригрозив, що викличе міліцію. І викликав би, але тут на вулицю висунулася моя помічниця. «Борислав Миколайович, ви тут?!» – зраділа вона. – «А там паніка: куди актор подівся?!». «Невже він і справді артист? Треба ж!» – дивувався швейцар. А пізніше, коли знімали «Сльози капали», в готелі я у себе в номері раптом почув, що хтось в ресторані співає французькі пісні. Я спустився. Була пізня осінь, народу в ресторані небагато... На сцені з мікрофоном у руці Брондуков співав пісню з репертуару Іва Монтана. І це був вже не доходяга і алкаш Федул, а елегантний, пластичний і чарівний французький шансоньє. Шкода, що ця грань його таланту так і залишилася нерозкритою», – згадував пізніше Георгій Данелія.

Далі були: «Табір іде в небо», «Одруження», «Вас чекає громадянка Никанорова», «Гараж», «Дивись в обидва», «Зелений фургон» і блискуче зіграна роль інспектора Лестрейда в серіалі про Шерлока Холмса.

Брондуков з'являвся найчастіше в невеликих або епізодичних ролях, але незмінно викликав усмішку глядачів. Були у актора і головні ролі - трагічна роль злодія у фільмі «Кам'яний хрест» і роль Степчака у фільмі «Велика розмова».

Брондуков був відомий своїми жартами та розіграшами.

«Йдемо ми центром Києва, – згадував якось режисер Юрій Ілл'єнко, – назустріч нам мужик з повною торбою яєць, і обличчя в нього таке щасливе, наче зірку з неба зловив, а не дефіцитний продукт дістав. Боря підійшов до нього, подивився в очі і скомандував: «Кидай!». Мужик авоську впустив і завмер, дивлячись на яєчню, яка розтікалася по асфальту. А Боря пішов дуже задоволений: «Бачиш, у мене гіпнотичні здібності!».

«Для народу він залишився недотепою з фільму «Афоня», а він – головний герой моїх «Комісарів», – згадував режисер Микола Мащенко, колишній директор кіностудії імені Довженка. – Брондуков та його майбутня дружина знімалися в мене. Фільм став символічним: Катерина зіграла медсестру, в яку закоханий герой Брондукова. Він – людина, яка скаче попереду всіх, хоча не тримається в сідлі. Боря не вмів їздити верхи, але не віддав свою шкірянку дублерам і в атаку мчав сам, такий пил здіймав, що знімальної групи видно не було. Якби Брондуков жив на Заході, він став би мільйонером, а наше кіно його використовувало відсотків на десять.

«Він дуже оберігав свій внутрішній світ. Терпіти не міг панібратства. А з панібратством лізли через те, що він маленький, смішний, простецький. Напевно, багато людей лізли в його світ, думаючи, що він в житті такий, як і на екрані. А він не такий – він талановита, розумна, освічена, інтелігентна людина, – згадує Брондукова режисер Олександр Павловський.

Востаннє на екрані актор з'явився в 1997 році в картині «Хіппініада, або Материк кохання».

Борислав Брондуков помер, переживши три інсульти. Він зіграв сто п`ятнадцять ролей в кіно. Забобонні українські актори кажуть, що «Борю підвела цифра 66» – 66-річчя актора відзначили за десять днів до його смерті.

Джерело