Відкрив стрічку новин, люди далі сперечаються за промову.
Як на мене, тут взагалі нема предмету розмови, нема про що сперечатись.
Це була класична, типова промова Зеленського, яку ми чуємо вже 5-й раз. То ж саме кожного разу.
Ні, слова всюди були різні. Тільки от принципи одинакові: говорити про те що хочуть почути виходячи з соціологічних даних, акцентувати на "величезній ролі кожного, всі ми президенти", торгувати емоціями.
В 2018/2019 на каналі бені хотіли почути як знесуть цього Порошенка і жити стане краще, як закінчать війну просто переставши стріляти і поборять курупцію, який смішний той "термос" Порошенка. Він говорив це, з розстановкою, з емоцією, всі плакали. Наступного року всі плакали від того що "не важливо як називається уліца, в честь мотороли чи стрємоусова, головне, щоб була освітлена". Потім ще за щось плакали. Минулого року в рамках сильної промови плакали від живчика і тому що ніхто на нас не нападе, можна буде й на шашлики.
Те саме й зараз. Те що хотіли почути: про те які вони охуєнні і як сильно допомагають державі "просто сидячи за комп'ютером", які вони всі президенти, про те як скоро переможемо і повернемося до "звичного життя".
Саме тому чергова промова в такий складний час, в який знову пересічного українця намагаються тр@хнути за стандартною схемою, оголивши його емоцію (при тому що цього разу в цій емоції - втрата, розлука, біль, горе) - виглядають ще більш цинічніше і фальшивіше ніж минулі 4 рази.
Саме тому, жодна з цих промов і побажань за минулі 4 роки й не збулась, від слова "зовсім". Бо вони зліплені і представляють собою клубочок інфантильних бажань телевізійної аудиторії і не мають жодного практичного втілення.
Не мають і цього разу, коли таким заявленим бажанням є перемога, відновлення територіальної цілісності і "повернення до звичного життя". Бо ці пафосні слова про перемогу стопаються тут же на позавчорашніх словах чинного міністра оборони про непотрібність мавіків в контексті заборони їх ввозу, на брудних схемах з дронами арахнідії, на минулому міністрі оборони, який за зірване оборонне замовлення сів не в тюрму, а в крісло посла, на пішовшому тихенько в ліс івані баканову ітд, ітд. В це тільки маленька частина з безпосередньо військового аспекту, що мав би обумовлювати перемогу, про яку так пафосно заявляється.
А ще й світоглядне нерозуміння, що будь-які росіяни нам не друзі, навіть тими, що щасраний ефір телемарафону, що проблема не в путіні, що відновлення кордонів - це не перемога, а відкладення війни, що, власне, ми зараз далі від тих кордонів що були рік тому на 100 км по кожному з напрямків і за це, й за смерті, за окупацію, за втрату майна, катування спричинені саботажем підготовки до війни, так ніхто й не відповів.
І, звісно, це все не має стосунку до промови. Промова - це не місце, щоб зводити стосунки (хоча в попередніх промовах це було місцем), але це про інфантильну пустоту мова, про фантазії без практичних дій для їх реалізації (а подекуди, як то у випадку з мавіками, з діями - проти), про продаж людям їхніх же емоцій...
... і про те, що судячи з цих промов, які повторюються навіть під час війни, Зеленському не потрібні громадяни, йому потрібні медузи з горизонтом планування і циклом оновлення оперативної пам'яті 3 дні (щоб за цей час забувати що ракет на обстріли знову залишилось на 2 рази), щоб тягати тупі демотиватори на тему "а ваш Парашенка в 849 році до нашої ери што чуччє бил?", щоб їх цілий рік тр@хати розпилами, узурпаціями, схемами, вкраденими гуманітарками, а потім раз на рік оголити і тр@хнути в емоцію.
