Якщо емоції з приводу повернення наших бранців вже трохи вщухли, сьози радості висохли, реляції про «перемогу» відійшли на другий план і «селфі» в аєропорту вже всі опубліковані - спробую задати питання: що змінилось і що нас чекає?
Той факт, що наші заручники опинились вдома, не викликає ніяких інших емоцій, аніж позитивних! Тому, аби уникнути подальших спекуляцій, проголошу: слава Богу, наші вдома!
Якщо хочете - слава Володимиру Зеленському! Слава! Слава! Слава!
Тепер - про наслідки.
Перше - Путіну вдалось уникнути виконання вироку Морського Трибуналу, не понесши за свої дії жодної відповідальності. Обмінявши моряків, очільник Кремля одним пострілом «вбив двох зайців»: він уникнув покарання за злочин РФ, з одного боку; він «зберіг обличча» перед своїми виборцями, з іншого боку (нам, русским, плевать на все ваши буржуйские заморочки!).
Друге. Попри всі заяви СБУ, ОПУ і різних прес-секретарів, Медведчуку вдалось-таки засвітитись в «миротворчому процесі». З салом, чи з Рабиновичем - не має значення. Більш того, на тлі пінятої зацікавленості українського суспільства, йому вдалось отримати ультиматум від Путіна українській владі: «Не нужно трогать моего кума, иначе...»!
Фактично, Медведчук встиг двічи засвітитись в обіймах дорогого кума і тепер може спокійно натякати на власну «особливу роль» в цьому звільненні. На всі запитання, він може спокійно і впевнено відповідати: ну, вы сами всё видели!.. І, «мудро» посміхатись. Баканов, Богдан та Зеленський можуть зеленіти від люті, але справа вже зроблена - не для того Медведчук літав туди-сюди, щоб підігравати Зеленському.
Третє. Позиція європейських лідерів - «прогрес», «поштовх», «впевнений крок»... Вибачте, але все це - гнійні євро-соплі, на фоні, стрімко зростаючого, бажання якомога швидше «завершити конфлікт». Саме не справедливої сатисфакції від загарбника прагнуть отримати європейці, а «миру». Тож, вони з радістю і оптимізмом будуть активно підштовхувати Президента Зеленського до «нормалізації відносин з Росією». Іншого сценарію поведінки «глибоко стурбованих» я не бачу.
Четверте. Внутрішня ситуація в країні, з моєї точки зору, погіршилась. Попри бравурні заяви про «Великого Володимира-Миротворця», з таким звільненням, значно радикалізувалась інша частина суспільства - та, яка своїм життям надала нам можливість «устать от войны». Звісно, я не зміг поспілкуватись з усіма захисниками. Але те спілкування, яке я мав, свідчить про наступне: оцінка дій Президента Зеленського суттєво змінилась від «поживемо-побачимо», до «зрадник українського народу».
Така радикалізація не може не викликати тривоги. Попри те, що мене важко віднести до прибічників ЗЕленої команди, я чудово розумію в якій непростій ситуації опинився Володимир Зеленський.
Якщо ЗЕкоманда спробувала не побачити «марш захисників України» і, як страуси, заховавши голови в «турбо-режим» Верховної Ради, то не думати про таку силу на тлі її радикалізації - самогубство.
Додатковим джерелом ризиків постає невгамовне бажання офіс-менеджера пана Богдана поставити «смотрящего» в Києві. За даними агенції «Рейтинг» 72% киян ставляться до такої ініциативи вкрай негативно. Отже, при активізації цього процесу, кияни запросто можуть «повстати» проти самодурів з Банкової. Протести киян стовідсотково будуть підтримані радикальною частиною учасників «Маршу». Попри ймовірні бравурні доповіді від керівництва СБУ чи МВС, маю запевнити всіх: немає у влади сили, яка здатна зупинити масовий протест ветеранів! Ані збройні сили, ані національна гвардія, ані поліція не будуть вступати у відкрите протистояння з тими, з ким вони вчора пліч-о-пліч воювали на Сході.
Таким чином, з моєї точки зору, «плюс» від обміну один - наші людини опинились вдома. «Мінусів» і ризиків я бачу набагато більше.
