російський президент притиснутий до стіни. Це робить його небезпечнішим, вважає колумніст Washington Post Девід Ігнатіус. На його думку, путін, який завжди параноїдально боїться ворогів, цієї весни, можливо, почувається загнаним у кут. Його армія загрузла в Україні, попри величезні втрати. Він, схоже, не здатен допомогти Ірану, одному зі своїх небагатьох союзників. А його найкращого друга в Європі, угорського лідера Віктора Орбана, щойно усунули.
Імовірно, робить припущення Ігнатіус, попереду ще гірші проблеми. російська економіка, попри короткочасний виграш від стрибка цін на нафту, перебуває у безладі. Європейські країни стають сильнішими й роздратованішими, а сили НАТО розгорнуті від Білого моря в Арктиці до Чорного моря на півдні. І війна в Україні триває, майже не залишаючи шансів на вирішальну перемогу, якої так прагне путін.
Якби ви були путіним і відчували такий тиск, зауважує Девід Ігнатіус, то, можливо, вже почали б думати про наступну війну – проти Європи, навіть продовжуючи буксувати в Україні. Ви могли б навіть замислюватися, чи не настав час ударити – до того, як європейські країни повністю переозброяться, до того, як Україна створить нову зброю, здатну діставати ще глибше в росію, і поки ваш приятель президент Дональд Трамп сидить у Білому домі та ставиться до НАТО як до боксерської груші.
На думку колумніста Washington Post, моторошна перспектива майбутнього конфлікту між росією та Європою є темою важливого, але малопоміченого дослідження, оприлюдненого в березні колишнім співробітником національної розвідки США з питань росії Юджином Румером, а нині старшим науковим співробітником Carnegie Endowment for International Peace. Назва доповіді стисло передає її зміст: "Войовнича і обложена: росія після війни з Україною".
За словами Ігнатіуса, Румер робить суворе попередження: "Вторгнувшись в Україну під хибним приводом необхідності убезпечити свій західний фланг, росія має всі шанси вийти з війни менш захищеною, більш озлобленою і більш загрозливою для Європи, ніж до війни. Її уявлення про загрози кидатимуть довгу тінь на Європу".
Як зазначає Девід Ігнатіус, Румер та його колеги з Carnegie в інтерв’ю цього тижня пояснили, чому головним і тривалим безпековим викликом для Заходу, попри хаос іранського конфлікту, залишається саме війна в Україні. "Я глибоко переконаний, що Європа є найважливішим театром для росії. Саме там буде зосереджена енергія путіна", – заявив Румер. Поки путін живий, додав він, Україна залишатиметься "незавершеною справою".
Ще один старший науковий співробітник Carnegie і, можливо, найобізнаніший військовий аналітик війни в Україні Майкл Кофман зазначив, що росії не вдалося досягти проривів, на які вона сподівалася торік, і 2026 рік для неї почався невдало. У березні вона втратила 30-35 тисяч убитими та тяжко пораненими, і, ймовірно, втрати перевищили місячні темпи поповнення. Цього року, сказав Кофман, "путіну буде важко підтримувати той самий темп, що й торік".
Україна загрожує путіну саме тим, що хоче бути частиною Європи. Це робить її вістрям того європейського списа, яким він її бачить. "З погляду Кремля, як неодноразово заявляли високопосадовці росії, Європа перебуває у стані війни з росією", – пише Румер. Поки путін веде "гібридну" кампанію прихованих диверсій проти союзників України, Європа дедалі краще розуміє сигнал. росія "може бути готова застосувати військову силу проти НАТО протягом п’яти років", – попередив минулого року генеральний секретар НАТО Марк Рютте у промові в Chatham House у Лондоні.
"Не будемо себе обманювати, тепер ми всі перебуваємо на Східному фланзі", – сказав тоді Рютте.
Цього тижня росія посилила тиск на Європу: її міністерство оборони попередило, що може завдати ударів по європейських країнах, які постачають Україні дрони. До цієї групи входять Німеччина, Британія, Швеція, Італія та Нідерланди. Європейцям, гаркнула росія, слід перевірити "адреси та місця розташування" компаній, що постачають ці дрони.
Медведєв, колишній президент росії, який тепер, здається, спеціалізується на брязканні зброєю, зловісно написав у X, що заява міністерства оборони фактично є списком цілей: "Коли удари стануть реальністю, залежить від того, що буде далі. Спіть спокійно, європейські партнери!"
Як зазначає Девід Ігнатіус, путін схильний до ризику, що й показало його вторгнення в Україну. А що, як він вирішить, що його вікно можливостей для виклику НАТО та нав’язування нового порядку зачиняється? У найтривожнішому фрагменті своєї доповіді Румер пише: "Якщо путін справді має намір нав’язати континенту своє бачення європейської безпеки, він може вирішити, що час грає не на його боці, оскільки Європа стрімко переозброюється, і розпочати атаку на одну з балтійських країн, щоб продемонструвати, що стаття 5 НАТО фактично є мертвою буквою".
Що зробив би Трамп, якби путін ударив по європейській країні? Для Девіда Ігнатіуса це найстрашніше запитання. Трамп стільки часу паплюжить НАТО, що європейці вже сумніваються в надійності американських безпекових гарантій. Його останні антинатівські тиради були зосереджені на відмові альянсу допомагати Сполученим Штатам та Ізраїлю у війні з Іраном. Перед тим як Рютте цього місяця відвідав Вашингтон, Трамп назвав НАТО "паперовим тигром", якого "путін не боїться".
Адміністрація Трампа, зауважує Ігнатіус, навіть зафіксувала свою непослідовність на папері. У Національній стратегії безпеки, оприлюдненій у листопаді, обґрунтовувалася американська рівновіддаленість у балансуванні між зростаючою ворожістю між росією та Європою. "Управління відносинами Європи з росією вимагатиме значної дипломатичної залученості США як для відновлення умов стратегічної стабільності на євразійському просторі, так і для зменшення ризику конфлікту між росією та європейськими державами", – йдеться в документі. Не дивно, що європейці стривожені.
На думку колумніста Washington Post, одним із найнедопустиміших зовнішньополітичних кроків Трампа була б відмова від союзників США по НАТО в Європі саме тоді, коли вони стикаються з наростаючою та прямою загрозою з Москви. Як пише Румер, "Трансатлантичне розлучення до того, як Європа наростить свої звичайні оборонні спроможності й вирішить проблему стримування ядерних загроз з боку росії без американської ядерної парасольки, створило б для путіна вікно можливостей для реалізації його амбіцій".
За словами Ігнатіуса, Європа чує сирену в нічній темряві. Трамп настільки зациклений на своєму переліку антинатівських претензій, що, здається, не чує того, що може стати найбільшою кризою його президентства. Якщо колись історики запитають: "Хто втратив Європу?", то що у відповідь скажуть покірні радники Трампа з національної безпеки? – завершує колонку Девід Ігнатіус.
