Мене спитали в коментах:
«Ну ви ж розумієте, що ніякі Мінські угоди не могли зупинити путіна, він все одно готував вторгнення».
Ні, це ви взагалі не розумієте, що відбувалося і як Порох фантастично намахав путіна. І майже ніхто не розуміє, всі живуть у світі рожевих поні, де питання «А чому тоді Порошенко не закінчив війну?» призводить не до виклика санітарів, а до лайків і оплесків публіки.
Отже прочитайте це уважно і іншим передайте.
Путіну не треба було «готуватися» до вторгнення, у путіна десятиліттями була двомільйонна армія і забиті за десятиріччя Холодної війні склади зброї і бк, якими він був готовий одночасно воювати з НАТО і Китаєм. А у України в лютому 2014 було 5 (п'ять) тисяч боєздатних бійців, і навіть влітку 2014 коли вже пішли добробати і мобілізація - 20-40 тисяч не більше.
Путіну достатньо було дати наказ і десь за тиждень в усіх містах до Львова були б розствлені окупаційні адміністрації.
Без будь-яких боїв, бо всі 20 тис ЗСУ просто заблокували б на Донбасі в перший день (як і відбулося в Іловайську)
Але такий варіант путіна не влаштовував! Це означало би розрив і конфронтацію з Заходом. А вся - ВСЯ - путінська еліта була повністю інкорпорована в Захід. Всі їхні капітали, величезні готельні комплекси на найпрестіжніших курортах - вони не відпочивали в них, вони ними володіли! Діти в стенфордах и оксфордах. Весь Лондон на корінні був скуплен російським олігархатом (це була велика дурь британців, вони потім це зрозуміли, там майже тільки Букінгем ще не був продан абрамовичам і потаніним)
І самого путіна зустрічали як рівного в Мюнхені і Давосі, він був членом навіть не «Двадцятки», а «Великої Вісімки»! Яку тільки заради путіна перейменували з Великої Сімки. Він був володарем Світу!
І заради України втрачати все це і опинитися саддамом хусейном, або кимом ином він не збирався. Тому не міг, не наважувався відкрито кинути війська і за тиждень без боїв забрати роззброєну Україну.
Саме на цьому геніально грав Порошенко - реально історична постать в Історії України.
Він абсолютно нахабно з 20 тищами хлопців в кросах без броників і в залізних радянських касках - звільнив дві третини Донбасу прямо під носом у Орди, яка Україну могла розчавити одним рухом свого хвоста, і яка вся вишикулася вздовж кордону, - щоб налякати Пороха і наші славетні ЗСУ, а вони НЕ лякалися. Точніше, звісно, розуміли, що ходють по краю, але вперто били гадів.
І у серпні 2014, коли від омріяної «Новоросії» ще за пару тижнів вже б зовсім нічого не залишилося, у путіна здали нерви, і він таки віддав (!) наказ на відкрите вторгнення регулярних сил - саме тоді вперше воно і відбулося. І що одразу сталося? Іловайськ. (Звісно ж тут знов був «винен Порошенко»). Саме як я вище і казав - наші слабенькі сили моментально опинилися в котлі і все, що могли робити, це намагатися домовитися з рашистами, щоб ті їх випустили і не перестріляли. Рашисти, звісно, обманули.
І ось в цій ситуації наприкінці літа 2014, коли орда вже відкрито увійшла в Україну і всі дороги вглиб України для неї були просто свободні, - ось тут проявився дипломатичний талант Порошенка, він врятував Україну від неминучого знищення.
Порох зміг вмовити Захід висунути путіну жорсткий ультіматум - або той САМ зупиняється (бо зупинити його нам просто не було чим), або він втратить все - опиниться в ізоляції і забуде назавжди про Давос, Оксфорд і Монако.
І путін відповз.
Але чому, чому він погодився зупинитися? Невже здався? Ні, це смішно.
Путін був впевнений, що Україна і так не встоїть, що прийде зима - а донецьке вугілля опачки - нема, що єкономіка впаде, почнуться бунти зубожилих українчиків проти ненависного Порошенка, який, звісно, в усьому буде винен, і все одне путінський план розвалу спрацює, і він забере Україну, але (!) як «рятивник і миротворець» - як він це робив і в Грузії, і скрізь.
І звісно ж, Захід все буде розуміти, але - ну що зробиш, «так вийшло», «тільки б не було війни». І Захід би знов проковтнув, і путіну і далі аплодував би Давос і Мюнхен.
Але і цей план путіна Порошенко обломав.
Він ще чотири роки нудними і абсолютно пустими перемовинами забивав путіну баки, а тим часом вперто, на повну відновлював економіку (а як путіна бісила організація поставок вугілля з ОРДЛО - як Зеленський досі носиться з їхніми фсбшними звинуваченнями про «зраду і торгівлю на крові» - не змерзла Україна, пережила зиму!) Порох запустив в рост економіку, З НУЛЯ відбудовував Нову Армію України - яка зараз рятує тупорилі сраки виборців зеленого кремлівського буратіни. І найголовніше Порох з Турчиновим за чотири роки з нуля відновили повний комплекс ракетних технологій і наприкінці 2018 були готові розпочати створення стратегічного неядерного ракетного щита України (те саме, що знищив Зеленський в перший же день у квітні 2019) який би накривав росію до Москви і Астрахані.
І саме тоді, у 2018, путін раптом зрозумів, що програв війну. Що Порох його переграв. Що він більше не може захопити Україну ніяк - ні «гибридно» ні відкрито. Що це катастрофа.
І у путіна залишався останній шанс.
Скинути непробивного Порошенка - масовоною гебельсівською пропагандою через підконтрольних Зеленських-Коломойських примусити мільйони українчиків ненавидити Пороха.
Просунути їхніми руками свого троянського буратіну, повністю захопити своєю агентурою - хламідіями, татаровими, єрмаками, бакановими, будановими і ордой Слуг - всю владу в Україні.
І навіть тоді знадобилося ще три роки масштабного руйнування зсередини оборони і економіки, яку відбудував Порошенко за свою каденцію.
І тільки тоді у путіна з'явилася можливість розмінованими і побудованими новенькими трасами увійти в Україну.
Тут, правда, знов вийшов облом, але за дві-три доби орда маршем захопила весь південь і дійшла до Києва.
І зараз вся ця агентура на чолі з Зе продовжує контролювати все. І щодня руйнувати оборону - звільнення Залужного, санкції на Пороха, зрив мобілізації, демотивація українчиків, відсутність фортифікацій, російський ядерний реактор за мільярди доларів, тотальне розкрадання та все інше. Ось і вся істория.
І що відбувається зараз - після всіх цих подій?
У мільйонів виборців троянський зелений буратіно - vbивця української держави - все одно залишається «другим після Залужного політиком, якому довіряє нарід».
ДБЛ БЛД
