Сьогодні я хочу почати обговорення однієї теми, до сприйняття якої, я це бачу, суспільство ще не дуже готово. Але треба.
Суспільство здебільшого сприймає війну, як далекий факт й «стріляють». Тобто пересічний громадянин здебільшого визначає війну, як «лінія фронту», «зброя», «військові», «стріляють». На жаль. Це хибна уява про небезпеку, тим більше, що в нас гібридна війна, участь у якій приймають не тільки окупаційні війська РФ, громадяни РФ, що приїжджають в ОРДЛО, а й мешканці Луганської, Донецької області та інших областей України, з паспортами громадян України, які воюють на стороні окупанта у складі так званих «народних міліцій».
Їх можна б було назвати колаборантами, якби не зброя в їх руках. Все ж таки вони — терористи.
Окрім того, на стороні окупанта «воює» тихе військо, про яке ми навіть не здогадуємось. Ось саме про це, про «тиху» війну, я б й хотіла почати розмову.
Війна — це не тільки фронт, це й інформаційна війна у ЗМІ, соціально-інформаційна війна у соцмережах, вербування населення й військо службовців, проведення терористичних дій у мирних містах, залучення до війни дітей, використовування у війні релігії, священнослужителів, церкви, навіть історія — це фронт, медицина, технології…
Війна – це не десь там, а коли на країну нападає ворог, то війна, це кожен крок, це кожне місто, навіть там, де не стріляють.
Чи готова Україна до того, що ворог може почати терористичні дії у мирних містах України з використанням місцевих мешканців (як це було у 2014-му на Донбасі, у Харкові, Маріуполі, Одесі), з використанням дітей, що в ОРДЛО навчаються у кадетських корпусах мінувати дитячі іграшки, з використанням місцевих жителів, що мліють в АДнокласніках «сталін — це мімімі, ковбаса, ссср, путін- крепкая рука», чи готова Україна зрозуміти усю небезпеку, яка вже існує, яка вже стоїть позаду кожного з нас й давить у спину дулом автомата?
Я часто задаю питання притаманним людям, розкриваючи їм очі на війну «що буде у вашому селі, місті, якщо росія роздасть ображеним, ностальгуючим, залежним від наркоти та самогону людям зброю й скаже, що треба для повноти щастя, особистого щастя, усіх розстріляти, забрати усе, що хочеш у багатих для себе, бідного й взагалі, набрати собі справедливості повні штани, кого будуть розстрілювати першим».
Люди після цього питання по іншому дивляться навколо себе, та по іншому сприймають усіх цих ностальгі-сталіно-ковбасників. Бо це – армія диктатури, це охлос, який втопить у крові усе, на що покладе око, це ті коні, що завжди приносять на колісниці з крові ще одного «крепкого хозяйственника», що обіцяє «всех мочить в сортире».
8 років війни, загиблі, біженці, а ми так й не зупинили навалу пропаганди у інформаційному просторі й навалу колабораціоністів, що за 20 долярів (а росія не платить за зраду рублями, а все більше євро, долар чи вже навіть біткоінт) продадуть мати рідну, то чи здатні ми зіграти на випередження нової хвилі війни, урбаністичному тероризму?
Куратори соцмереж (особливо ФБук) блокують проукраїнських авторів, дописи за Україну, військових радників, однак у ФБуці існує з гарну тисячу сторінок ОРДЛО, різних «ріспублік», «міністрів», «мгб», «народної міліції», я вже мовчу за так улюблені гомо-совєтікусами Однокласники й ВКонтакте, де кожна область України вже має «ріспублику», а мешканці Миколаїва, Харькова, Одеси, Маріуполя, відкрито пишуть пости «за россию, одесскую республіку и новороссию».
Як ви вважаєте, чи зможе Кремль та ФСБ купити для проведення теракту пару-сотню ось таких любителів ковбаси по 2-20 у вашому місті? Ну, купують же журналістів, політиків, й навіть евроінтеграторів-корупціонерів, я вже промовчу за нашу «культуру» й сінематограф, який співпрацює з окупантом. То чому ж умовний дядя Пєтя, який ображений на життя, бо усім всьо дали, а йому ніт, який палко кохає путіна та росію з Черкас чи Маріуполя з Херсоном, не може прийняти на свою картку донат з ФСБ й підірвати рейки під потягом, чи школу, чи міст над Дніпром? Невдобні питання? — а чому, ні, у нас війна.
У нас війна, а ще у нас досі не захищений інформаційний фронт, фронт освіти, бо ж освітяни найбільше потрапляють у антиукраїнські скандали, історичний фронт, теж якось без уваги, соціальний фронт, взагалі без нагляду.
Що ж, почитайте статистику про те, скільки терактів наразі проходить на Росії. Керованих ФСБ й тих, які люди вирішили здійснити через особисту образу, отримуючи психологічну підтримку у соцмережах та роблячи висновки про повну безкарність у країні й слабкість влади.
А ще почитайте підтримку від соціуму влади, яка виникає після вчинених терактів, соціум вимагає «мочить всех у сортире», тобто починає підтримувати диктатора ще більше.
Більше крові — завжди більша підтримка диктатури. Це нонсенс пострадянських країн.
Й загадайте, як на терактах до влади прийшов путін з ФСБ, залякавши людей, а потім пообіцявши «всех мочить в сортире».
А тепер згадайте про те, як війна зробила дірку у безпеці й наповнила країну зброєю та асоціальними елементами, й чим більше буде зростання цін й зменшення соціального захисту населення, тим більше буде спокуси взяти гроші за теракт, чи взяти у руки зброю й йти грабувати.
Війна це ще й деморалізатор суспільства. Тим більше, коли суспільство й так хворе на «в ссср было лучше».
Тому варто поговорити про те, чи готова Україна до внутрішньої агресії, ну, якщо так можна назвати роботу простих людей проти своєї країни?
Чи думають люди про те, як легко перетворити звичайне мирне місто на пекло, та хто це може зробити?
Чи вчать люди своїх дітей, як поводитись з небезпечними предметами? Чи вбачаємо ми ворога у тих, хто мріє про терор чи диктатуру, забрати й поділити, розстріляти й…скільки з тих, хто мріє про терор СРСрії залюбки його повторить, отримавши вказівки з Кремля та ФСБ?
Чи варто говорити про це, чи не треба деморалізувати суспільство, й надалі бачити ворога «десь там»?
Розкажу трошки особистого досвіду.
Найбільшим шоком та відкриттям для мене під час адаптації на Черкащині була велика кількість людей, що підтримували «руський мир» та чекали, коли «путін нас забере до себе у росію», яку я побачила по селах. Це був жах. Люди казали, що поважають мешканців Донбасу, що ті пішли воювати проти України за те, щоб бути частиною росії. Зривала горло від крику, коли пояснювала таким, що таке війна й що таке росія. Марно!
У селі Плескачівка Смілянського райну, де придивлялись до хат, зустріла молоду родину, вони продавали бабцину хату (спадщина), щоб купити військове обладнання, бо молодий чоловік їхав воювати на Донбас за путіна до лав «ополченців». Вони у захоплені розпитували нас про війну, коли дізнались, що ми з Луганщині. Жіночка, років до 30 була родом з Пітера, хлопець привіз її у село, з заробітків. Ось вони й хотіли, щоб Україна стала Росією. Чи поїхав воювати, не знаю. Але таких історій почула багато.
Другий шок я пережила, коли дізналась, що з села, де ми купили хату, люди воюють на стороні окупанта. Так, їх мами живуть у селі, вони сюди присилають подарунки з ОРДЛО у вигляді намородереного, речей з хат та квартир, що грабували там, а матері та родичі хизуються крамом «путін дав моєму синочку за гарну службу квартиру у Луганську, а там все є й тапці, й полотенця, й тарілки, ось синочка мені тарілок прислав, халат, тапці й хустку». Баби зітхали — «ой, повезло ж, путін молодець, так людям помагає». Я хапалась за серце.
Одна людина просто служила на Луганщині прикордонником й перейшла на сторону РФ у 2014-му, а ось другий чоловік поїхав, бо «там гарно платять й квартири дають» вже по вербовці свого земляка.
Прізвища писати не буду, але у селі усі й так знають, хто де «служить на благо отечества» й якого саме. Це мій особистий жах. Зараз після останніх виборів, у нас притаманна, патріотична сільрада, прискіпливе ОТГ, яке одразу зупинило цю пропаганду про «синочка-молодец». Тай синочки перестали присилати подарунки матерям, може вже їх там у степах собаки доїли, а може просто бояться кримінальних справ, що відкриті проти них за тероризм.
На 2016-й рік я мала дані з ОРЛО про 45 мешканців Черкащини, що воюють у складі «народної міліції лнр». Вербування через ВКонтакті й Однокласники йде й зараз. Людям подають інформацію, що Донбас воює проти олігархів й за те, щоб повернути Україну в СРСР, ця теза заходить багатьом мешканцям.
На жаль, констатую факт того, що осіло на Черкащині й багато переселенців, що хоч й живуть в мирних частинах України, але підтримують росію та терористів ОРДЛО. Тому тут багато контрабандних товарів з ОРДЛО (цигарки, які виготовляють у Донецьку та Луганську), наркотики та, звісно, вербування й пропаганда.
Ну й, звісно, всеядність місцевої влади, що ще має домішки екс-регіоналів й комуністів, перефарбувавшихся у інші партійні кольори.
В одному з сіл Черкаської області надали 2 га землі «атовцю» по військовому квитку «днр», бо ж «воював, яка різниця на якій стороні, головне, що проти олігархів». Люди тут у більшості взагалі не розуміють й не хочуть розуміти ні про агресію, ні про окупацію, ні про те, що росія — ворог. багато працює на росії, то по приїзду розказують казки, як там гарно.
У сусідньому селі відкрили музей «Беркуту» з російською символікою, закрили тільки після розголосу. А ще тут є кілька поселень староверів з-під Пітера, й російських «дворянских гнезд», по типу «зож деревня», які постійно вимагають освіту російською мовою. Є й російська приватна «школа», звісно ж неофіційна, такий собі платний гурток по інтересам, де рекламують «як гарно жити у росії» й готують діток, щоб «легше працювалось у москві».
Ті патріоти України, які тут є, слава Богу й багатенько, просто не встигають відслідковувати увесь цей проросійський мотлох та зносити його. Багато проросійської пропаганди й заСССРія у сільських школах.
Відстежуючи ОРДЛинські соцмережі й проросійські групи часто бачила дописи з Черкащини з повідомленнями про пересування ВСУ чи проведення навчань на полігонах. Одразу пересилала ці скрини у СБУ. Якщо чесно, за останній рік втратила надію, що буде щось робитись у напрямку відстеження та блокування ось цих колаборціоністів-зрадників. Однак, помилилась. Праця ведеться.
Черкаська область, Канів, Черкаси мають багато стратегічних об’єктів, що можуть бути принадою для терористів та проведення терактів.
Але чи тільки Черкащина? Подивіться на своє місто, де ви живете, чи є там те, що може зацікавти терористів? Чи є у місті ті, хто підтримає окупанта? — є, то стережіться цих людей.
Ось дивує, коли люди думають, що підриви військових складів перед війною, то справа рук диверсантів, що таємно пробирались до військових частин. Ні, шановні. Уся робота по проведенню терористичних дій керується з ФСБ, а виконавці-місцеві мешканці, запроданці, для яких 20 долярів це завжди 20 долярів.
Так, дуже погана й небезпечна тема, бо ж ура-патріоти, які не хочуть чути ніякого «фе», про нарід. Тому готуюсь до закидів «понаїхали й критикують, сиділа б у своєму ордло».
Добре. Тоді помовчимо. Хай працюють ті, хто має усвідомлення про загрозу та небезпеку.
Гарні новини з Черкащини, тому дякую за службу!
Як повідомляє речниця УСБУ у Черкаський області, у Черкасах СБУ заблокувала діяльність ботоферми: інтернет-агітатори використовували її для дестабілізації ситуації в Україні
Кіберфахівці Служби безпеки України у Черкасах заблокували роботу ботоферми. Інтернет-агітатори використовували обладнання в інтересах гібридної агресії РФ проти нашої держави.
У ході досудового розслідування встановлено, що ботоферму підтримував мешканець Черкас у підсобному приміщенні власного приватного підприємства. Він забезпечував використання анонімних IP-адрес, чим гарантував безпеку інтернет-агітаторам.
Оперативники спецслужби встановили, що підприємець використовував сім-картки українських операторів мобільного зв’язку. Розрахунок за послуги отримував криптовалютою та через російські віртуальні платіжні системи, заборонені на підставі рішення РНБО України.
Слідчі СБ України задокументували, що через ботоферму інтернет-агітатори розповсюджували дезінформацію про події в ОРДЛО, проросійську пропаганду, спрямовану на штучну дестабілізацію ситуації в державі, повалення конституційного ладу і територіальної цілісності нашої країни.
Під час проведення обшуку правоохоронці вилучили:
комп’ютерну техніку зі встановленим спеціалізованим програмним забезпеченням;
телекомунікаційне обладнання;
понад 400 сім-карток мобільних операторів.
У межах кримінального провадження, розпочатого за ч. 2 ст. 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади) Кримінального кодексу України, тривають слідчі дії для встановлення і притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, причетних до функціонування ботоферми.
Заходи із викриття проводило УСБУ в Черкаській області за координації з Департаментом контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБ України під процесуальним керівництвом Черкаської̈ обласної̈ прокуратури.
Який він сучасний урбаністичний тероризм? Чи закритий в нас внутрішній фронт й які небезпеки можуть чекати нас у найближчі часи, про це я ще трошки напишу, як не забанять. Бо соцмережі більше люблять пости про ковбасу по 2-20, чим застережливі й розсудливі.
Правда належіть вільним, не забувайте про це. А ще, правда, може просто зберегти вам життя.
Олена Степова
