Молода сімейна пара, обнюхані ріелтеркою на предмет благонадійності і платоспроможності кияни. Ми дуже цивілізовано співіснували, вони справно скидали оплату на карточку і не боргували за комуналку.
І от одного дня вони з’їхали, і я зайшла у квартиру з миючими для генерального прибирання. Там мене і спіткав ряд потрясінь.
По перше, страшенна занехаяність всього, що не на виду. Півметровий корок з волосся у стоку. Знищена духовка, так ніби у ній роками смажили, жодного разу не протерши. В’їдливий задушливий запах, суміш підгорілого масла, парфумів і котячої сечі.
Але робити нічого, я взялася до відмивання. Другою несподіванкою стали письмена. На стінах, стелі, на тій же ванній, вікнах і одвірках рожевим маркером були виведені якісь ієрогліфи, так що зубами не відгризеш. А ще гроші. Дрібні монети номіналом одна-дві, максимум десять копійок запхані у кожну шпарину у квартирі. Я лазила з пінцетом і діставала їх з плінтусів, зі щілин між паркетною дошкою, вимітала з-під шафи, виймала з каструль і кондиціонера. Вони були скрізь, я набрала не менше літрової банки.
У процесі прибирання виникла погана підозра. Я побачила таргана. Таргана, якого за всіма параметрами не повинно було бути, будинок – новобудова, іще пахне свіжими ремонтами. Я запитала у голови ОСББ, чи не жалілись жителі на тарганів, він подивився на мене як на останню засранку і сказав, що ТАКОГО у них точно немає.
Тим не менше, я подзвонила напарнику, і він примчав із дихлофосом. Ми замотали носи хустками, і він обкурив усю квартиру.
І тут почалося. Здригнулися і заворушилися стіни, припіднялася підлога. Вони полізли хмарою, стіною, ордою. Ніколи у житті я не бачила нічого подібного, і щиро сподіваюся, більше не доведеться. Я зробила крок вперед, і під ногами захрустіло. Ми стояли з напарником і дивилися на тарганячий дощ. Ця гидотна сипалася стіною.
У підсумку, ми викинули все що можна було викинути, і прокип’ятили та дезінфікували все, що не можна було. Це зайняло кілька тижнів і прірву грошей.
Я забула про цю історію, бо маю щасливу властивість витісняти з пам’яті. І пригадала її тільки вчора, коли побачила Вову із «магічними кульками» на столі.
У зв’язку з цим хочу сказати. Олексійовичу, вам знадобляться руки для великого генерального прибирання. Не тільки у переносному значенні, у масштабах країни. Але і у прямому, на Банковій. Можу тільки уявити, що ви знайдете, коли повернетеся туди.
То майте на увазі, у мене нереальний досвід у цій справі, такого і хотів би, але за гроші не купиш. Будете організовувати суботник, свисніть, ми прийдемо.
Зі своїми відрами, ганчірками і дихлофосом.
