Раптовий візит Президента Євроради Шарля Мішеля до України за два тижні до запланованого саміту Україна-ЄС на початку лютого в Києві міг здивувати або створити завищені очікування від можливого чергового «євроінтеграційного прориву».
Водночас, результати зустрічей та сигнали у виступі Президента перед депутатами Верховної Ради України не вийшли за межі традиційної політичної підтримки та особистих заяв Мішеля на користь посилення військової допомоги Збройним Силам України.
Тоді якою ж була мета візиту?
Дозволимо собі припустити, що ключем до розуміння ситуації все ще залишається гостра конкуренція за зовнішньополітичне досьє Євросоюзу між Президентом Європейської Ради та Президентом Європейської Комісії, яка вийшла у публічний простір відомим «скандалом зі стільцями». Нагадаємо, що тоді 6 квітня 2021 року під час спільного візиту до Туреччини під час протокольної зйомки з Президентом Туреччини Ердоганом Президенту Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн не знайшлося третього стільця, яка сприйняла це як спробу образи та приниження з боку Шарля Мішеля. І хоча лідери нібито владнали конфлікт, його відголоски простежуються і до сьогоднішнього дня.
Звичайно, попередній візит Президента Єврокомісії до Києва та липневий виступ у Верховній Раді не міг пройти повз увагу Президента Євроради, який мав дати належну публічну відповідь. До того ж до очікуваного саміту Україна-ЄС під головуванням Президента Євроради та Президента Єврокомісії за ініціативою Урсули фон дер Ляєн додався ще один важливий та яскравий політичний захід - спільне засідання Колегії Європейської Комісії та Уряду України. Можливо, цим засіданням Президент Єврокомісії робить спробу підвищити додану вартість свого перебування в Україні у порівнянні з Президентом Євроради, який буде тільки на саміті.
Як наслідок, Мішель зробив крок на випередження і здійснив окремий символічний візит до Києва з гідною програмою, включаючи виступ перед українськими депутатами.
Для України така гостра конкуренція між лідерами інституцій ЄС може бути корисною і при вдалому використанні може сприяти більш динамічному просуванню нашого євроінтеграційного досьє. Змагання у тому «хто більше зробив для України?» лише гратиме на користь Україні. Хоча, звичайно, було б набагато важливіше аби Президент Шарль Мішель та Президент Урсула фон дер Ляєн працювали в єдиній команді як колись добре відомі всім українцям президенти Дональд Туск та Жан-Клод Юнкер.
Що очевидно зараз, то це те, що єдність команди в Брюсселі з «українського питання» залежатиме виключно від того, на скільки добросовісно Україна виконуватиме критерії для повноправного членства в ЄС. А це вже залежатиме від єдності як між гілками влади, так і між політичними силами заради єдиної мети. Така внутрішньополітична єдність є запорукою того, що Києву не доведеться ризикувати та грати на конкуренції між командами в Брюсселі.
