На шпальтах ЗМІ і в соцмережах не зменшує обертів обговорення підготовки до війни і перших тижнів російської навали. Цей дискурс лише підігріла інформація про кримінальне провадження ДБР щодо військових, які на початку чи то не так оборонялися, чи не належно готувалися.
Напишу розлого свою думку, суто стосовно існуючих законів, правил і процедур.
Для облаштування будь-яких оборонних рубежів необхідно спершу ввести правовий режим воєнного стану. Якщо немає рішення на примусове вилучення в інтересах оборони чи добровільної передачі (а це повноваження виключно Кабінету Міністрів України), то військові не мають права будувати оборонні рубежі на приватних земельних ділянках.
Але навіть в цих умовах політичної недалекоглядності, а часто й державної зради, Збройні Сили України робили більше за можливе і дозволене, розгорнули війська для оборони України - ті, які були!
Під час виявлення!!! загрози нападу на Україну має вводиться правовий режим воєнного стану, оголошуватися мобілізація. Це прямі повноваження Верховного Головнокомандувача і парламенту. За таких умов ЗСУ висуваються у прикордонні райони та готуються до оборони. Завдяки мобілізації створюються нові бригади , розгортаються від однієї і більше в кожній області бригад територіальної оборони, корпус резерву. Отримавши умови та додаткові сили ЗСУ готується завчасно! і відбиває наступ супротивника на українських кордонах або наносить удари по концентрації сил ворога на його території, запобігаючи вторгненню.
Без політичного рішення і наказу Верховного Головнокомандувача - ЗСУ роблять тільки те, що можуть.
Що й відбулося у лютому 2022 року.
Є плани щодо стабілізаційних дій.
А є план на випадок війни. Цей план передбачає завчасну мобілізацію, враховує введення правового стану воєнного стану і в цьому плані вже зовсім інші сили (після мобілізації), вже інша оборона - окопи, мінування (після введення правового режиму воєнного стану).
Так само, до речі, і в країнах НАТО.
Це зараз всі гордо розповідають, що знали про день і час нападу, навіть готувалися…
А тоді, з 05:00 24.02.22 саме ЗСУ першими взяли на себе удар ворога, відчайдушно боролися і билися. Маючи шалену підтримку народу, отримавши додаткові сили завдяки добровольцям і мобілізації, не пропустили ворога на Одесу та Запоріжжя, згодом вигнали орків з Київщини, Чернігівщини, Сумщини, з правого берега Херсонщини, з Харківщини.
Рішення про оголошення мобілізації, введення правового режиму воєнного стану схвалюють не військові, це рівень політичного керівництва.
Плани на ведення війни затверджує не військове керівництво, а політичне!
ЗСУ розпочали ведення бойових дій, захист України без:
1) оголошеної мобілізації й у штатах мирного часу, в тому стані, який був на 05:00 24.02.2022;
2) без завчасного введення в дію планів на війну;
3) без введення правового режиму воєнного стану.
Оголошення та введення планів, рішень відбулися пізніше, коли ЗСУ вже громили ворога на всіх сухопутних напрямках, у повітрі та на морі. Більше того, навіть вихід батальйонів ТРО на бойові позиції в інші області відбувався в порушення чинного законодавства (закон про це схвалили лише на 2 чи 3 місяць повномасштабної війни).
Готуватися треба було до війни, збільшувати кількість бригад, створювати завчасно і тренувати ТРО, розвивати ВПК, озброювати армію.
Врешті-решт, чому Зеленський і Рєзніков слухали до 24.02.22 Єрмака і Баканова, що розповідали про мир, а не Буданова і опозицію, які наполягали на неминучості війни?! Щонайменше, Буданов в публічних інтервʼю розповідає, що інформував політичне керівництво про точний час, напрямки ударів і сили Красної Армії.
А тепер неофіційна позиція: військових обурює, що війна ще не завершилася, а з них і Генштабу хочуть зробити винуватих у всьому. І це обурює не лише військових, але й бізнес і кожного українця, який відчув на собі війну.
Коротко це звучить так: «якщо вони пальцем зачеплять Залужного і його команду - їм настане пиз@а!».
Хто такі «вони» - думай-те!
