"Краще пізно, ніж ніколи" - Олена Кудренко

"Краще пізно, ніж ніколи" - Олена Кудренко

Яка радість дивитись відео, де чиїсь кордони закриті, а біля них на багато-багато кілометрів скупчилися російські автівки. І їх не пускають. А вони не мають вибору, окрім як повертатися назад. А там, звісно, одна дорога - на смерть до України.

І тут згадую історію - що ми майже весь час вирішували проблеми цієї самої "росії", як би вона не називалася. Спочатку ми їх обігрівали своїм газом, потім годували своїм зерном. Ми клали життя за їх імперські забаганки, а тепер російські втікачі, вже обурені на Путіна, мріють: "палучітца у Украіни, палучітца і у рассіі". Як вони казали під час нашого Майдану. Як їх "опозиція" сподівалась отримати якийсь відголосок і у власній країні. І ті, що виїжджають, напевно сподіваються, що до їх повернення хтось щось в їх болоті змінить на краще. Щоб або Путін отримав перемогу без них, або Путіна хтось прибрав, або вмовив відмінити призов - але головне, що без їх участі. І тому багатокілометрові черги автівок до Грузії, яка, якщо вірити новинам, з цього понеділка припиняє пускати до себе цих горе-сусідів.

Якось набридло весь час вирішувати чужі проблеми. Може, самі? Як Дагестан? Краще пізно, ніж ніколи.

Російський паспорт вважався якимось елітним надбанням серед малоросів. Знаю не одну родину, чиї дорослі діти поїхали за "кращою долею" не до Європи чи хоча б до нашої столиці, а саме до Москви.

Тут вкотре цікавлюся, як це одна Москва може вважатися прикладом ситого життя на цілій Росії, в усіх її куточках - але наших малоросів це питання ніколи не турбувало. Їх діти приїздили на "тачках" з "маасковскімі номєрамі", чи бєлгородськими на крайній випадок, і вважали себе чистокровними великоросами на бідній окраїні. Приїхали, провідали та з презирством поїхали назад до Москви.

Згадую також минулих керівників однієї з фірм, де я колись працювала, які сина віддали до Пітера, в кадетський корпус. З характерним малороським "шо" їздили до нього на Росію та дуже пишалися новим пітерським майбутнім своєї дитини.

Яка, може бути, сьогодні мобілізована. І хто ж знав, як воно обернеться - що сьогодні самі росіяни будуть штурмувати не дуже розвинені країни та шукати можливість прикинутися таджиком чи узбеком. Головне, щоб не стати смертником від мобілізації. Бо той факт, що найкрутіша бойова армія Європи не буде обирати - ти був за війну, чи сидів тихо на кухні - вже очевидний всім російським утікачам. Покладемо в чернозем і тих, і інших.

Але ж як прорахувалися наші малороси - це ж верх далекоглядності. А ті, які в Криму спалили свій український паспорт і взяли російський - напевно зараз непритомніють від щастя.