ЧИ ВИЗНАЮТЬ ЧИСЛЕННІ ПРЕДСТАВНИКИ УКРАЇНСЬКОГО ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ВЛАСНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА АВТОРИТАРИЗМ ЗЕЛЕНСЬКОГО?
Типовий шлях до авторитаризму починається так: ситуативна коаліція приводить до влади харизматичну, популярну в народі особистість, вважаючи, що вони цією особистістю будуть успішно керувати.
У цьому шлях до авторитаризму Зеленського нічим принципово не відрізняється від шляхів Наполеона, Муссоліні чи Гітлера. (Хороша новина хіба в тому, що він принципово відрізняється від шляху до влади Путіна.)
Принципова відмінність України в іншому: частина тих, хто привів цю особистість до влади й ще тривалий час поблажливо ставився до її авторитарних зазіхань, досі сподіваються зберегти такий авторитет і вплив на маси - тепер вже як праведна "прозахідна опозиція" - які дадуть їм змогу наступного разу привести до влади когось ще.
Тому вони зараз голосно критикують Зеленського, але ані пари з вуст про власну роль в його становленні як авторитарного лідера. У цьому вони, до речі, й справді однакові з Зеленським: жодних вибачень, жодної самокритики, якщо хтось і обі***вся, то точно не вони.
Якщо ми доживемо до майбутніх виборів в Україні не під дулом автоматів (російських чи українських), треба не забути, що свій кредит довіри обнулили не лише ті, хто навколо Зеленського зараз, а й всі ті, хто підтримував його на шляху до влади. А в мене претензії є навіть до тих, хто не опирався активно цьому сповзанню в авторитаризм ще тоді, коли був шанс його зупинити.