Втім, як називати окупацію Росією українського півострова досвідчений дипломат теж не сказав. Однак сама відмова від терміна «анексія» - очевидного з точки зору міжнародного права, коли мова йде про окупацію Криму - це вже прецедент. Попередній президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв собі такого не дозволяв. Звичайно, і він фактично самоусунувся від консультацій щодо долі Криму в дні, коли відбувався злочин - і це незважаючи на те, що про втручання Назарбаєва прохали всі світові лідери. І говорив, що "те, що трапилося - трапилося" (за п'ять років саме ці слова повторює Токаєв: те, що сталося, те сталося). Але він не говорив, що анексія - не анексія. Токаєв пішов набагато далі свого обережного попередника. Але чому?
Відповісти на це питання не так вже й складно. Слова Токаєва призначені одній-єдиній людині - Володимиру Путіну.
Зараз другий казахстанський президент перебуває у непростих відносинах з першим. І з родиною Нурсултана Назарбаєва. Тобто з тими людьми, які і привели його до влади. Токаєв не хоче бути декоративним президентом, він хоче стати справжнім главою держави. А як це зробити, коли всі важелі влади зосереджені в руках Назарбаєва і перший президент тільки підсилює функції глави Ради безпеки країни - саме цю посаду зараз обіймає Назарбаєв? Як це зробити, коли на чолі парламенту дочка Назарбаєва Даріга?
До своїх виборців Токаєв апелювати не може. Він точно знає, що це - радянські виборці, які проголосують за того, кого скажуть. І якщо завтра Назарбаєв передумає з наступником, президентство Токаєва завершиться. Виборець Токаєва - це Назарбаєв.
Але є ще один "виборець" - Путін. Якщо хижі казахстанські клани побачать, що президент має підтримку у Москві, вони можуть підтримати його в протистоянні з сім'єю "батька нації". А тому Токаєв повинен демонструвати куди більшу лояльність Кремлю, ніж лояльність, яку демонстрував Назарбаєв. Токаєв добре знає хворі місця Путіна. Те, що Росія залишилася в ізоляції і питання Криму, і питання визнання незалежності грузинських автономій, просто бісить російського президента.
Тому Крим - це саме той гачок, на який повинна попастися кремлівська "золота рибка". Ну а потім її завдання - виконати бажання Токаєва і допомогти йому позбутися надокучливої опіки Назарбаєва.
При цьому ніякого визнання Криму російським все одно не відбудеться. Якщо Токаєв раптом стане повноцінним президентом Казахстану, він відразу ж забуде свої слова про анексію і повернеться до формули Назарбаєва: що сталося, те сталося.
