СЛУГА НАРОДУ:
- Так, друже. Сто разів так! Ми нечесно перемогли вас своїми обіцянками посполитим. Нечесно. Особливо отим Голобородьком із дурацького кіна. А ви тепер, схоже, намагаєтесь нечесно перемогти нас. Ми нечесно – вас, а ви нечесно - нас.
НЕСЛУГА:
- А в чому ж наша нечесніть зараз?
СЛУГА:
- Не вірю, що ти не знаєш. Ваша нечесність у тому, що ви нагадуєте зараз посполитим наші обіцянки. Хіба посполиті не знали із самого початку, що ті обіцянки пусті, як барабан? Вони це знали краще за вас і навіть за нас. Вони голосували не за Голобородька, а проти Пороха.
НЕСЛУГА:
- Ти почав розмову тим, що ви перемогли нас своїми обіцянками посполитим. А тепер кажеш, що не обіцянками.
СЛУГА:
- Згоден. Я збрехав. Але збрехав мимоволі. Із такої я, бачте, куме, партії: не брехати нам дуже важко. Бреше навіть кожен собі. Ми вас перемогли, звичайно, не обіцянками посполитим. Ми вас перемогли брехнею про Пороха. А особливо цькуванням посполитих на нього. Його нещастя в тому, що він успішний підприємець, а його нарід живе заздрістю. Його перемогла народна заздрість і частково – обіда на життя. Ну, а ми майстерно підіграли рідному наріду.
НЕСЛУГА:
- Так ти вважаєш, що чесно вас перемогти ми не зможемо?
СЛУГА:
- Ой, друже, не знаю. Іноді я здаюся собі дуже розумним, а потім раптом усвідомлюю, що дурний, як ніхто, дурніший навіть за тебе. Я міг би сказати вам: замовкніть про наші обіцянки, не піднімайте цієї теми взагалі – так буде чесно з вашого боку. Але ж справа ось у чому. Якщо нарід надумає нас прогнати, то у нього буде потреба у вашій підлості. Він сам згадає про наші обіцянки. І буде вдавати, що свого часу повірив, що то були чесні обіцянки. Наш нарід, куме, такий же брехливий, як і ми з тобою. Тільки ми брешемо йому, а він – собі.
НЕСЛУГА:
- Як, мабуть, і кожен нарід. Пішли щось хильнем із цього приводу.
