Одне із сакраментальний питань, яке цікавить мільйони українців (поза контекстом війни та миру), — це питання курсу гривні
Воно хвилює загал навіть більше, ніж горезвісне житлове.
Звісно, що, входячи у новий рік, значна частина українців буде цікавитися прогнозами курсу гривні до долара 2026-го.
Але для того, щоб зрозуміти курсові прогнози, необхідно спершу розглянути самі механізми курсоутворення, бо в їхніх структурах уже закладено частину відповіді.
На сьогодні НБУ здійснює політику так званої курсової гнучкості.
Ось як цей механізм визначає штучний інтелект:
«Політика курсової гнучкості в Україні — це стратегія Національного банку України (НБУ) щодо поступового переходу від фіксованого обмінного курсу гривні (запровадженого з початком повномасштабного вторгнення) до «керованої гнучкості» (managed floating), яка дозволяє курсу коливатися в певних межах, реагуючи на ринкові умови, при цьому зберігаючи стабільність фінансової системи та захищаючи міжнародні резерви.
Основна мета — адаптуватися до війни, зменшити дисбаланси на валютному ринку, відновити інфляційне таргетування та підготувати ґрунт для повернення до нормальної монетарної політики з пом'якшенням валютних обмежень».
А ось як цей механізм визначає сам НБУ:
«На ранніх стадіях Національний банк ще значною мірою покладатиметься на обмінний курс як номінальний якір для економіки.
У міру формування належних передумов Національний банк поступово запроваджуватиме більшу гнучкість обмінного курсу.
Поступове запровадження гнучкості обмінного курсу ґрунтуватиметься на оцінці макроекономічних і фінансових умов.
У міру формування належних передумов виконання ролі номінального якоря для інфляційних очікувань поступово перехоплюватиме ціль з інфляції, натомість обмінний курс все більше відіграватиме роль коригуючого механізму для економіки.
Тож на наступних стадіях Національний банк дозволятиме все більшу курсову гнучкість, але з урахуванням консистентності політики для збереження довіри до гривні та дій Національного банку з досягнення інфляційних цілей.
Збільшення курсової гнучкості відбуватиметься поступово.
На перших етапах важливо зберегти максимальну курсову стабільність для мінімізації початкового шоку для очікувань з огляду на відхід Національного банку від зобов’язання щодо фіксації курсу.
Для цього Національний банк зберігатиме достатньо жорсткі монетарні умови, що підтримуватиме привабливість гривневих активів з метою уникнення неконтрольованого посилення тиску на валютний ринок.
Крім того, формуванню передумов для переходу до більшої гнучкості обмінного курсу сприятиме поступове пом’якшення окремих валютних обмежень».
З цих двох досить розлогих цитат стає зрозумілим, що, по-перше, НБУ на початку війни запровадив фіксований курс гривні який лише кілька разів корегувався за допомогою адміністративних методів.
По-друге, певна макроекономічна стабілізація, якої було досягнуто у 2023–2025 роках, дала можливість трохи пом’якшити валютні обмеження та перейти до опосередкованих методів контролю курсу гривні.
По-третє, було досягнуто ключової мети — НБУ вдалося запобігти виникненню на валютному ринку так званих множинних курсів, коли на міжбанку один курс гривні, офіційно — інший, а на готівковому ринку — взагалі третій.
У рамках цієї моделі НБУ нібито не встановлює курсу адміністративним шляхом, як це він робив на початку війни. Курс «встановлює» міжбанківський валютний ринок.
Водночас сам міжбанк контролюється переважно Національним банком за допомогою валютних інтервенцій.
Отже, тепер НБУ не «контролює» курсу гривні, натомість регулятор контролює міжбанк, який своєю чергою встановлює курс.
Отака «похідна» система регулювання.
Та про яке «відновлення» інфляційного таргегування кажуть у НБУ?
Річ у тім, що в монетарній науці є таке поняття, як «неможлива трійця», тобто неможливо одночасно досягнути трьох цілей:
- фіксованого курсу;
- вільного руху капіталу;
- незалежної монетарної політки (контроль інфляції за допомогою руху облікової ставки).
Доведеться обирати лише дві опції.
