Примусове встановлення лічильників тепла на не утеплені будинки без погодо регулюючої автоматики призведе до збільшення платежів і нарощування боргів за тепло з боку населення.
Історія питання
Намагання реформувати систему ЖКГ на вимогу Євросоюзу стало своєрідним каталізатором, який в усій красі показав проблеми, які роками не вирішувалися в комунальній галузі України. Насамперед йдеться про зношеність системи, енергозатратність житлового фонду, занизьку тепло модернізацію та проблеми з контролем фактичних обсягів якісно наданої послуги. Усі ці фактори у купі давали можливість чиновникам розкрадати ресурси і заробляти величезні статки. Населення, маючи відносно невеликі платежі, утепленням і заощадженням ресурсів майже не переймалося.
Ще до 2014 року менше третини багатоквартирних будинків (у тому числі приватних будинків дачного типу) по усій країні мали загально будинкові лічильники. Приміром, за весь 2013рік було встановлено лише 660 загальнобудинкових приладів обліку, у 2014 поставили ще 2705, а протягом 2015 року їх кількість досягла 14 585 одиниць. Як результат - на початок поточного року 52% будинків обладнані лічильниками.
У планах уряду (розпорядження Кабміну №129 від 27.02.2015) протягом 2016 року встановити ще 10 369 лічильників, і таким чином забезпечити в усіх без виключення будинках комерційний облік тепла.
Чому лічильники «на учора» не дадуть заощаджувати?
Встановлення лічильників тепла - це лише один із багатьох комплексних заходів енергетичної модернізації житлового фонду, і відповідає виключно за облік вже спожитого тепла. Для заощадження необхідно досягти якнайбільшого скорочення споживання, ефективного використання та контролю отриманої теплової енергії.
Для цього необхідно будинок утеплити, збалансувати систему опалення і встановити погодочутливу автоматику.
Похизуватися таким комплектом можуть далеко не усі будинки, у тому числі й серед відносно нових.
На сьогодні більшість багатоквартирних будинків в Україні мають високий рівень енергозатратності. Будівлі з не утепленими стінами, підвалом та дахом не можуть довго тримати тепло і фактично гріють вулицю. А незбалансована система опалення призводить до «перетопів» і «недотопів» у квартирах. Як наслідок: одні відкривають вікна і випускають тепло на вулицю, а інші скаржаться на холод в квартирі і вимагають збільшити теплоподачу в будинок, нарощуючи таким чином споживання. Усе це відображається у показниках лічильника, а отже - платіжках мешканців.
Приміром, якщо встановити лічильник на не утеплений будинок – люди платитимуть за тепло більше, ніж було за нормами.
Минулого опалювального періоду обігріти квадратний метр за нормами коштувало трохи більше 16 гривень для будинків без лічильників. Для будинків з лічильниками ціни на тепло різнилися від 6-7 грн за квадратний метр до 30-32 грн, залежно від енергоощадності будівлі.
Приміром, опалення однокімнатної квартири (від 30 кв.м.) в не утепленому будинку і за нормами коштувало в районі 500 гривень (в «холодні місяці»). Якщо у цей же будинок поставити лічильник без тепломодернізації – у платіжках могло бути до 1000 грн і більше.
Для двокімнатної квартири (від 50 кв.м.) в не утепленому будинку за нормами тепло обходилося в районі 800 грн, а за лічильником могло бути і 1600 грн.
Натомість в утеплених будинках з погодорегулюючою автоматикою обігрів квадратного метра квартири минулий опалювальний сезон обходився у 6-8 гривень. У таких будинках опалити однокімнатну квартиру коштувало від 210 грн, а двокімнатну – від 420 грн.
Зрозуміло, що квадратура і рівень тепловтрат у кожного будинку і квартири різні. Є випадки, коли і без утеплення фактичне споживання будинку менше за норми, тоді й платіжки нижчі, але це швидше виключення, ніж правило. Та й суми на стільки не різняться.
Зазвичай рівень тепловтрат залежить від віку будівлі: чим старший будинок - тим гірше тримає тепло. Тому найгірша ситуація з енергоощадністю у «сталінках» та «хрущівках».
Приміром, річні втрати одно і двоповерхових будинків у Києві 0,385 Гкал/м2, у трьох і чотирьохповерхових 0,222 Гкал/м2. Тоді як при розрахунку норм для споживачів без лічильників використовується середньозважена річна норма тепловитрат на рівні 0,152 Гкал/м2.
Привести старі будинки хоча б до якогось припустимого рівня енергозатратності часто коштує стільки ж, як звести нові, та й часу на тепломодернізацію такі будинки потребують більше. То ж логічним буде запитання: чи можна платити за нормами, якщо в будинку вже встановлений лічильник або відтермінувати його встановлення?
На практиці, встановивши лічильник, а тим паче, якщо він буде на балансі теплопостачальної організації, зняти чи відмовитися від його показників не вийде.
У пункті 2 статті 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» прописано, що нарахування плати за спожите тепло проводиться за нормами або приладом обліку. Проте, якщо є лічильник, то тільки його показники і братимуться до уваги, а виконавець і споживач не мають права відмовитись від показань приладів обліку.
Водночас, у НКРЕ не виключають, що енергозатратні «хрущівки» і «сталінки» навіть після встановлення лічильників деякий час можуть платити за нормами, адже тепловтрати таких будівель набагато вищі, ніж у інших, тому й часу на модернізацію їм потрібно більше. Загалом же для будинків радянського періоду, які ще не поставили лічильники, важливо спочатку утеплитися і збалансувати системи, а вже потім ставити прилади обліку.
Чий має бути лічильник?
Облік тепла у будинку - це зона конфлікту інтересів: з одного боку мешканці зацікавлені платити менше, а з іншого теплопостачальник, як комерційна організація, хоче більше продати і отримати прибуток.
Профінансувати встановлення лічильника у будинку з подальшим його утриманням на балансі можуть як самі мешканці чи обслуговуюча організація, так і постачальник тепла. Головне, що отримає власник лічильника, це контроль над приладом і його показниками. Це потрібно, аби на 100% уникнути махінацій з показниками, їх зняттям та верифікацією.
Хто може заплатити за лічильник з його подальшим утриманням видно з таблиці:
Що б не заявляли тепловики, їм необхідно не лише встановити лічильник в не утепленому будинку, але й не допустити повної енергомодернізації будівлі та теплового пункту (так теплове споживання більше). Тому окрім самого лічильника для постачальника тепла вигідно узяти на баланс ще й індивідуальний тепловий пункт. І йому дають таку можливість.
Із постанови Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг:
«…підприємство (ліцензіат з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами) може звернутися до органів місцевого самоврядування з клопотанням передати у користування індивідуальні теплові пункти комунальної власності, в яких необхідно встановити прилади комерційного обліку».
Водночас, за усієї необхідності встановлення і утримання приладу обліку, загальнобудинковий лічильник лише умовно можна вважати придатним для комерційного обліку тепла, каже екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко, адже проголосувавши за закон №1198, парламент пустив монополіста у будинок та знищив конкурентний ринок:
«Це розуміють всі. Цей закон перетворив конкурентний ринок надання послуги в монополію: приписуючи монополісту надавати послугу в квартиру. Тому будинковий лічильник - що по воді, що по теплу - з усіма цими законами дуже умовно підходить для комерційного обліку тепла. Необхідно терміново врегулювати це питання, і тоді інвестор, заходячи в будинок, інвестує в ІТП (індивідуальний тепловий пункт, - Ред.) разом з лічильником, і таким чином балансує відносини з монополістом».
Чому ідея обладнати лічильниками усі будинки до кінця року провальна
Якщо керуватися виключно планами уряду, то будинки мають півроку (до початку опалювального сезону) на утеплення і модернізацію ІТП. До початку опалювального сезону встановлення лічильника на будинок не матиме суттєвого значення і не вдарить по кишені мешканців (окрім витрат на встановлення, якщо прилад обліку буде на балансі керуючої організації, ОСББ чи ЖБК). Перша ж зима покаже рівень економії і обсяг роботи з тепломодернізації на наступний рік.
Водночас, експерти вважають, що часу на лічильники і утеплення значно більше.
Екс-мінстр ЖКГ Олексій Кучеренко:
«Якби мене запитали два роки тому, чи вистачить часу на встановлення лічильників, я б відповів, що з головою. Чи вистачить тепер – не знаю. Встановлення лічильників відтягувалося, адже на відсутності лічильників тепла і газу списуються колосальні суми, і всі, хто відтягує процес, мають з того зиск», - впевнений Кучеренко.
Експерт з енергетики Юрій Корольчук:
«Ні, не встигнуть. Хоча було би добре. Роблять це, точно скажу, для того, щоб відзвітувати перед Єврокомісією і ЄБРР про роботу в напрямку енергоефективності. Тому, це для галочки. Із тих 51%, вже оснащених, найбільше припадає на «Київенерго», які просто вже мали готові рішення і лічильники. У решти немає грошей. Реально буде 60-65% до 2017 р».
Джерело
