Так от, щойно стало відомо про один з рядків миру в Газі.
Щоб периметр навколо Ізраїля закрився миром, потрібна остання данка - Ліван
Колись вони уклали мирну угоду, але Ліван її так і не ратифікував...
«На нинішніх переговорах про мирну угоду Сирія не вимагатиме від Ізраїлі повернення Голан» — Times of Israel
Уперше за півстоліття Дамаск не згадує Голани. Більше того — просить Ізраїль визнати нову адміністрацію на чолі з Ахмедом аш-Шараа. І це не випадковість.
1. Важливіше мир, ніж територія? — бо Дамаск під прицілом
Сирія змінила риторику не з доброї волі. Ізраїль у 2024–2025 роках розширив свою присутність на Голанах, інтегрував гору Хермон як повноцінний військовий об’єкт і вперше розгорнув там артилерію прямої дії. Дамаск — тепер не символ, а реальна ціль на мапі.
2. Хермон — не висота, а ультиматум
Ця гора — найвища точка регіону. Хто володіє Хермоном, той бачить і чує все: від прикордонного Ель-Кунейтри до східних околиць Дамаска. Ізраїль розмістив там спостережні системи, далекобійні засоби ураження і — головне — продемонстрував готовність діяти.
3. Асад зник. Нову Сирію приймають на умовах переможців
Формат переговорів — це не врегулювання, це — підписання акту капітуляції. Ізраїль отримує мовчазну згоду на включення Голан і Хермону, США — зміну режиму без великої війни, а нова адміністрація — шанс на виживання.
4. Ізраїль — не сторона конфлікту, а архітектор майбутнього
Роль Ізраїлю змінилась. Він більше не в обороні, він формує правила гри. Вимога до нього — визнати нову Сирію, а не "віддати землю". Це означає: тепер не Сирія торгується за мир, а Ізраїль — за порядок у регіоні.
5. Велика угода: Асад — на обмін, Голани — остаточно
Це виглядає як координована операція США та Ізраїлю. Асад був ліквідований політично (а, можливо, й фізично), Росія й Іран мовчать, Туреччина отримує контроль над північчю. А Ізраїль — затвердження нової карти регіону без пострілів, але з гарматами в прицілі.
Історія Голан більше не пишеться в Женеві.
Вона пишеться з вершини Хермону.
І голос сирійського режиму — тепер голос з прицілу артилерії.
Ліван — останній рядок у партитурі великої війни
США вимагають: роззброїти Хезболу і укласти перемир’я з Ізраїлем.
Тиша надходить не з миром, а з ультиматумом.
1. Вся конструкція ворогів Ізраїлю падає по черзі
Газа — вибита.
Сирія — капітулювала.
І тепер Ліван.
Це не перемога в бою, це — ліквідація осередків опору, які трималися на старій риториці "опору сіонізму".
2. Хезбола — останній уламок епохи 1979–2006
Її створював Іран як філію Революції. Вона пережила десятки ізраїльських кампаній, але не переживе дипломатичну лінійку США.
Бо Америка зараз не питає — вона примушує.
3. Ліван або роззброює Хезболу, або втрачає державність
Риторика Заходу змінилась. Тепер немає "урахування складнощів Лівану", тепер є одна формула: здаєте зброю — зберігаєте суб'єктність.
Не здаєте — вас перестають розглядати як державу.
4. Замикання периметру: лінія фронту більше не існує
Після Лівану Ізраїль уперше з 1948 року не матиме жодної активної загрози вздовж усього кордону. Це — завершення епохи оборони.
Далі — епоха перетворення на головного регіонального гравця.
5. Ліван — останній рядок, який треба переписати
І після цього вся партитура ворогів Ізраїлю буде в архіві.
Географічно — це лиш кілька сотень кілометрів.
А символічно — це завершення 76-річної війни за виживання.
Ліван — це вже не фронт. Це — рядок, який США переписують чорнилом сили.
І коли він буде стертий — залишиться лише Ізраїль. І тиша.
