"...Лавриновича я знаю з давніх часів" - Евгений Якунов

Він починав в Інституті надтвердих матеріалів, де працювала моя мати і я там часто бував. Наприкінці 80-х мені сподобався цей молодий симпатичний чоловік, який виступав на якомусь мітингу від Народного руху, осередок якого в інституті він очолював. Він був технар, охайно вдягнений, з доброю українською вимовою, відкритим обличчям і приємною посмішкою. Таким тоді запам'ятався.

Потім В'ячеслав Чорновіл зробив його своїм першим заступником і коли газета Киевские ведомости, яку я певний відрізок часу очолював, стала "голосом" Центрального проводу Народного руху України (газета була російськомовною. але такі тоді були часи і такі розклади), Лавринович часто заходив до редакції. Ми навіть колись перехилили чарку разом - чи то на баскетболі у Бродського чи то на стриптизі (а може було й те й інше). З ним було приємно спілкуватися, він здавався м'яким і поступливим і я зрозумів. чому Чорновіл узяв його своїм заступником.

В'ячеслав Максимович думав, що в слухняного Лавриновича немає жодних амбіцій зайняти його, Чорновіла крісло.

Але ж як В'ячеслав Максимовчи помилявся! На той час соратники Чорновіла під керівництвом адміністрації Кучми готували переворот у НРУ. Чорновіл мав бути відсторонений від посади лідера. а на його місце заколотники планували поставити Лавриновича. Можливо з тих же причин - він здавався слухняною і керованою фігурою.

Лавринович погодився, я думаю без особливого запалу а через ту саму слухняність.

Однак, АП Кучми як виявилося провело багатоходівку. Одного дня коли Чорновіл летів з Кучмою разом в Прибалтику , той запросив його у свій салон (Чорновіл як лідер опозиції летів з журналістами й іншими депутатами) і дав послухати записи з зібрань заколотників....

Нині Вікіпедія пише. що Лавринович сам подав у відставку з посади заступника,лідера Народного руху, але це не зовсім так - прямо з Прибалтики, телефоном Чорновіл розпорядився зняти Лавриновича з усіх постів.

Звідки я це знаю? В'ячеслав Максимович сам розповів...

Однак про Лавриновича не забули. Кучма почав просувати його кар'єру. За часів Медведчука він став міністром юстиції.

Тоді ми зустрілися знов. Я прийшов брати у нього інтерв'ю з приводу підписання Україною Хартії мов національних меншин. Як вивилося, Лавринович хоч і був міністром юстиції Хартію не читав, і був дуже здивований тим, як ця хартія звужує використання української мови. Він кип'ятився і треба сказати, українську мову захищав, а я його тролив різкими запитаннями.Він був у складному становищі - любов до мови в ньому вступила в конфлікт із слухняністю до Кучми й Медведчука. Нарешті він зірвався і сказав що я його провокую. "Так, сказав я, провокую,бо ви не читали те, що підписуєте"...

Лавриновича підвела слухняність і керованість: навряд чи він був ініціатором конституційного перевороту Януковича, він ретельно підписував те, що йому давали. Мабуть тому й не тікав за кордон. бо не бачить своєї провини.

Але мені його не шкода. Завдяки свой зручності ( а ще як приклад того, що і "щирі українці" працюють в уряді донецького Пахана) він мав чимало високих посад в юридичних сферах. Важче сказати. які посади він не займав.

Він добре їв і пив, мабуть за слухняність його допускали до дерибану бюджетних грошей. Його син очолює впливову юридичну компанію "Лавринович і партнери". Яка до речі донедавна оголощувалася як спонсор кількох журналістських проектів на порошенківському 5 каналі...

Він хоч і запроторений сьогодні до СІЗО, але живий і здоровий.

А от якби він не зрадив Чорновіла, то можливо б їхав разом з ним у тій злощасній машині, і його вбив би той самий КаМАЗ...