Події останніх днів остаточно продемонстрували перехід Зеленського до АрМоВіру як наріжного каменя внутрішньої політики. Все, що він висміював і зневажав у свій допрезидентський період (а частково й уже й під час його) сьогодні стало владною ідеологією.
Не дивно, що в багатьох давніх прихильників такого курсу виникає резонне питання, наскільки ця зміна є щирою - чи мова про лицемірство (або лицедійство)?
Щож, навряд чи можна сумніватися, що Зеленський сьогодні відчув переваги нової ролі - незламного й безстрашного лідера нації, що протистоїть жахливій навалі могутнього й безжального ворога. І це прекрасно «продається» як усередині країни, так і на міжнародній арені, що надважливо для актора, який традиційно шукає оплесків і захоплення публіки.
Але це, мабуть, не вся правда. Зеленський сьогодні щиро й запекло ненавидить Путіна. Адже він вважав себе «однієї крові» з московитами, розумів їх (як йому здавалося) і готовий був на найсерйозніші компроміси. Путін його, за відчуттям Зеленського, образив, зневажив і зрадив. І цю образу Зеленський йому не подарує. Що робить президента України ворогом Путіна запеклішим, ніж будь-який правдивий бандерівець.
Наскільки ви готові приймати перевтілення Зеленського за такої мотивації, справа ваша (особисто я - не дуже). Але розуміти це варто - просто заради любові до істини.
П.С. Відкривається перекличка одноклітинних, котрі побачать тут «позитивне блогерство».
