Зеленський не став винятком, зустріч з Лукашенком стала одним з пріоритетів для нового українського президента. І це при тому, що ніякого сенсу в таких переговорах просто не існує. Точно так, як сам Зеленський не багато що може змінити в політиці, бо залежить від підтримки США і допомоги Заходу, Лукашенко не здатний на серйозні кроки - тому що повністю залежить від Кремля. Перш за все економічно.
Розмови з українськими президентами - як і поїздки до Китаю або Венесуели - Олександр Григорович завжди використовував для того, щоб вигідно продати Москві свій суверенітет. Та що там українські президенти! Точно так після війни Росії проти Грузії Олександр Лукашенко використовував Михаїла Саакашвілі. Він говорив грузинському колезі компліменти (Саакашвілі теж у боргу не залишався), надав йому ефір державного телебачення. Але як тільки в Москві пішли на поступки - Лукашенко забув про Саакашвілі, ніби того й не було ніколи.
З Зеленським, поза всяким сумнівом, буде те ж саме. Свої контакти з українським колегою Лукашенко буде демонструвати в якості чергового доказу здатності ухвалювати самостійні рішення і діяти всупереч Москві. Але як тільки зможе обміняти цю самостійність на гроші з Росії - про Зеленського в Мінську більше не будуть згадувати. Навіщо він потрібен, раз грошей не дає?
Важливо зрозуміти одну дуже просту річ. Ніякий Лукашенко не запобігає російському нападу з території Білорусі. Це чергова українська ілюзія. Путін не нападає з території Білорусі не тому, що йому заважає Лукашенко, а тому, що це не потрібно самому Путіну. З кордону біля Чернігівської області Путін теж не нападає, правда?
Путіну сьогодні цілком вигідний статус Білорусі як держави-сателіта - тому з її території не відбуватимуться ніякі дії по відношенню до України або інших країн. Поки що не відбуватимуться. І Путін нападає там, де є достатня кількість населення і представників місцевої еліти, які здатні підтримати агресію. Все досить просто, все залежить насправді від самих українців і їх готовності до опору.
Лукашенко тут абсолютно ні до чого.
