У наш час позитиву так мало, що кожна така історія просто гріє душу. От що мені розповіли днями.
Проста українська сім'я. Чоловік - у ЗСУ, тривалий час був на фронті. Дружина з дітьми удома, під обстрілами. І от якось до дружини прийшов сантехнік з ЖЕКу з пропозицією. Мовляв, труби у вас старі, постійно текуть (це правда), сусіди труби міняють, давайте мовляв поміняємо і вам. Дружина погодилася і дала сантехніку задаток - немалий. А той взяв - і випарувався. От просто тупо не відповідав на дзвінки, роботу не робив і гроші не повертав.
Що з ним таким робити?
Звісно, історія чоловіка неабияк збурила. Кому приємно, що поки ти в армії батьківщину захищаєш, в тилу якесь тилове мурло у твоїх рідних гроші відшахраює? Хлопці почали складати фантастичні плани помсти. Але дружина воїна попросила їх не робити дурниць. Вона просто віднесла заяву в поліцію.
Все пояснила. Що вона вдома - сама. Що чоловік воює. Що от зробила дурницю - дала гроші сантехніку. Ніхто особливо не сподівався, що з цієї затії щось вийде. Проте.
Сантехнік сам прибіг до дружини воїна вже через два дні. Повернув все - і сльозно благав забрати заяву з поліції. Як з'ясувалося, поліцейських теж збурило таке шахрайство щодо дружини солдата. Із сантехніком виховну бесіду провів дільничий. Провів так, що той раптом усвідомив глибину свого падіння і різко заходився ставати на шлях виправлення.
Обмовлюся. Я не збираюся робити рекламу поліції. Я знаю, що проблем там до біса. Але. От давайте не забувати, що в поліції, в податковій, в СБУ і багатьох інших службах працюють не монстри з іншої планети. Там працюють люди. І люди ці, як мінімум, різні.
Серед них не бракує людей позитивних і відповідальних. Так - говорити про проблеми треба. Але так само, треба говорити про гарні вчинки також.
І дякувати за добрі справи. За людяність дякувати треба. Бо у житті багато підлоти, але людяність перемагає завжди. Треба її просто помічати.
