Із захопленням спостерігаю за історією, яка шириться мережами, про суддю Апеляційного суду Львівської області Михайла Романюка. Я, звісно, бачив різне, але після цього до цирку ходити не треба. Не можу не поділитися.
Цей “цінний” кадр славетної української судової системи відомий тим, що разом із родичами спромігся “віджати” у Львові будівлю дитячого садочка по вулиці Квітневій. У схемі взяли участь, зокрема, дружина та батько служителя Феміди, які відіграли в його долі неабияку роль.
Наприклад, батько судді, на якого записали “віджатий” дитсадок, якось подарував сину 7,5 мільйони гривень. Вочевидь, щоб пояснити появу грошей у декларації. Коли ця історія розглядадался у ВККС, виявилося, що батько ці гроші взяв у борг у третьої особи, щоб подарувати нащадку. І, що цікаво, члени ВККС у це повірили. І ми віримо. Але не дуже.
Щоправда у колегії ВККС опинився один недовірливий чоловік на ім’я Андрій Козлов. Він не тільки не повірив у цю маячню, а навіть публічно обурювався на фейсбуці. Це помітили і ситуацію виправили. Через тиждень після того обурення Козлова... просто звільнили, та й усе.
І, незважаючи на всі ці скандали і висновок про невідповідність посаді від Громадської ради доброчесності, 2019 року суддя Романюк успішно переатестувався у ВККС і продовжив вершити правосуддя у Львівській області.
В чому секрет його успіху? Тут на сцену виходить дружина пана судді, у якої є дуже поважний батько – Сергій Лєсной. Тесть судді Романюка до 2018 року був головою Сихівського райсуду міста Львова. Незважаючи на те, що Сихів – це львівська Троєщина, посада була вкрай серйозна у Львові. Сама дружина судді працювала секретарем судових засідань у Яворівському райсуді Львівської області. Більше того, брат Михайла Романюка Віктор теж працює суддею, в Галицькому райсуді Львова. Маленька така суддівська родина з можливістю впливати на різних рівнях.
Міцний суддівський клан, на жаль, звичний для наших реалій нереформованої, корупційної судової системи. І все б у цієї родини було добре, якби зараз Михайлу Романюку не прийшов час проходити чергову атестацію. І тут старі питання знову актуалізувалися небайдужими активістами, які прагнуть хоч якось очистити українські суди від ось такого “щастя”.
Але цього разу суддя Романюк вирішив, що він вже фігура, яка потребує медійного захисту та впливу. Більше того, він, вочевидь, вирішив найняти собі цілого “медіа-технолога”, який би ще й особисто став на захист судді. І неабикого, а земляка!
І все вказує на те, що цією людиною виявився ніхто інший, як проросійський блогер Михайло Чаплига, який мігрував з патріотів до вати, а потім взагалі втік з України і з-за кордону поширює відверто ворожі наративи, про що казали вже неодноразово. Переповідати весь “творчий шлях” цього персонажа навіть сумно. Достатньо сказати, що він перед великою війною був зіркою каналів Медведчука, де дурним, не завжди тверезим голосом волав по пунктах кремлівської методички.
Тепер Чаплига відчайдушно намагається відмазати нового клієнта зі Львівського апеляційного суду у власному “телеграмі”, використовуючи термінологію на кшталт “соросотня” і тому подібне. Щоб остаточно запевнити свого клієнта в ефективності своєї роботи і, вочевидь, ще трішки підзаробити на чужині, схоже, що він продав ідею розмістити “відмазки” Романюка на інших телеграм-каналах.
Але з огляду на те, що мати справу з Чаплигою не хочуть навіть відверті вітчизняні помийки, він розмістив відмазувальні пости для львівського судді у каналі “Шептун”. Який прямо відноситься до мережі телеграм-каналів російського ГРУ, що використовуються для інформаційних операцій проти України.
До цієї історії справа перебувала винятково на рівні судової доброчесності, але тепер це вже інший рівень. Відмазування українського судді на каналі російського ГРУ – це вже занадто. А ще важаю, що цей вихід Романюка на ринок “великого піару” заслуговує на окрему “премію Дарвіна”, якби її за таке давали. Але є підозра, що такого талановитого кадра українська судова система не відпустить, і переатестацію у ВККС він пройде “з відзнакою”. Як то кажуть, такі люди їм потрібні.
