Як і варто було очікувати, діяльність великого реХВорматора Міхо Саакашвілі почалася з зашкварів. Для початку заступник голови Виконавчого комітету реформ (тобто – Саакашвілі) Олександр Ольшанський заявив що він противник ідеї підтримки бізнесу під час карантину. Мовляв, така підтримка плодить корупцію, а допомагати підприємцям треба зменшенням податків. Дивовижне відкриття! Тобто якщо у вас через нульовий прибуток нема грошей оплачувати оренду, зарплатні працівникам та охорону виробництва (без охорони у нас виробництва миттю перетворюють на родовище чорного і кольорового металобрухту), вам допомагати не треба. Радійте що вам податки зменшили…
Другий зашквар видав сам Міхо. Він заявив що Україна «потенційно досить сильна», щоб відмовитись від співробітництва з МВФ – у той час коли президент Зеленський б’ється як раз за співробітництво. Вже наступного дня той самий Саакашвілі повідомив що будь-які спроби зараз вийти з програми МВФ відповідатимуть лише ворогам України. А про «потенційно досить сильна» - це мовляв буде в перспективі, в далекому світлому майбутньому. Ще одного з контексту виривають.
Але мене найбільше вразило не це. Кількома днями раніше на сторінці Саакашвілі на ФБ було вивішене запрошення на роботу до Національної ради реформ. Взагалі-то Національна рада реформ, це орган який практично повністю дублює РНБО – до його складу входять майже ті самі особи крім керівників силовиків – замість них там присутні голова Виконавчого комітету реформ і його заступник. Тобто – Саакашвілі з Ольшанським.
Характерно, що саме цими двома особами цей самий Виконавчий комітет реформ і обмежується – більше там за законом нікого нема. Куди ж вони набирають людей? Справа в тому що голова комітету має право утворювати робочі групи для «розроблення, детального опрацювання окремих напрямів реформ, моніторингу упровадження та ефективності реалізації в Україні реформ». Очевидно, людей набирають саме у ці робочі групи. Характерно, про піар та медіа-маркетинг – жодного слова. Чому я на цьому зауважую?
А тому що запрошує Саакашвілі представників таких спеціальностей: юристів та інвестиційних аналітиків (що зрозуміло), менеджерів з організації подій (що зрозуміло менше), ПР-спеціаліст і SMM-спеціаліст та копірайтерів (що незрозуміло взагалі). Позаяк жодної інформації про склад і штатний розклад нема, виникає два питання – кого власне набирає Саакашвілі і за чий кошт? Послуги хорошого інвестиційного аналітика або SMM-щика коштують ой як недешево. Вибити фонди на таких фахівців за бюджетний кошт – квест ще той.
Мене як сумлінного платника податків всерйоз цікавить питання – скільки коштуватимуть моїй державі реХВорматорські прожекти Саакашвілі, за умови що в нас зірвана виплата 300% надбавки лікарям, 42 тисячі сиріт повернули в їхні неблагополучні родини, а захисних костюмів для лікарів один фонд Порошенка накупив більше ніж весь уряд? Або може ці робочі групи фінансуватиме НЕ український бюджет? Тоді які організації? Часом не ті, в засновниках яких можна знайти фірми пов’язані з ФСБ Росії?
Я опускаю ту деталь, що в країні де по-інтернету набрана «неймовірно ефективна і професійна» президентська фракція, будь-який набір кадрів по-інтернету викликає сміх. Насправді це практика достатньо поширена, для… бізнес-проектів. І саме це наводить на думки. Висловлю припущення: Саакашвілі намагається реалізувати те саме, що зробив у Грузії, коли Бендукідзе реалізовував реформи, а «великий реХВорматор» запекло піарився. Аж до дифірамбів від Латиніної та Буракової. Зараз те саме – власне реформи Міхо хоче скинути на Ольшанського (успішного ІТ-бізнесмена), а сам…
Просто нагадаю, ненависть Міхо до Порошенка склалася тому що п’ятий президент НЕ призначив Саакашвілі прем’єром. Навіть не сумнівайтеся – Саакашвілі мріє про це. Пристебніть ремені – буде не сумно.
Насмілюся нагадати – до Грузії наразі Саакашвілі їхати не ризикує – там його надто гарно пам’ятають. НареХВормував.
