Версія, що Китай може скористатися ослабленням Росії й повернули свої захоплені колись території, найпопулярнішою була в нас (із 2014 року), бо дозволяла сподіватися, що хтось інший зробить за нас нашу роботу й «покарає» московитів. Згодом прийшло розчарування й цю теорію замінила інша: Китаю набагато важливіше в умовах охолодження стосунків із Заходом зберегти впливового союзника-автократа, ще й члена РБ ООН, аніж потішитися територіальними надбаннями, тим паче, що, враховуючи процеси останніх десятиліть у РФ, східні землі цієї імперії і так впадуть із часом до рук китайців як стигле яблучко.
Однак спеціалісти, котрі досліджують Китай у Сполучених Штатах, відзначають останнім часом серйозний сплеск там націоналістичних настроїв. Поки що вони спрямовані, переважно, на завоювання Тайваню, але, враховуючи небезпеки, котрі нестиме така війна (надто вже Захід рішучо налаштований), цілком імовірно, мілітаристську енергію доведеться направити в інший бік.
Словом, жоден план, схоже, зі стола товариша Сі ніхто не прибирає
