Тотемом давніх слов’ян був ведмідь.
Власне, у сусідів кельтів чи германців він був Бір, чи Бер, чи Бар (голосні з часом мінялися). Спочатку і у наших пращурів було так.
Саме тому – барлога – логово бара. І Берлін – це германці взяли топонім від слов’ян. Берлін фактично теж - берлога.
Але не можна було називати тотемного звіра власним ім’ям. Тому про нього казали алегорично: «Той, хто відає медом – ведмідь. Па рускі – мєдвєдь.
І ось ми бачимо Зеленського.
Хто ще не помітив – починайте помічати: Володимир Олександрович уникає називати Порошенка прізвищем, чи ім’ям.
Ось і в останнє він назвав, коли хотів сказати, що за Порошенка народ не вийде.
От дослівно:
- за Медведчука народ не вийшов. От і за пана, про якого ви говорите – не вийде.
І це не перший раз. Аж вухо ріже.
Інколи він його називає попередником чи п’ятим президентом. Але частіше щось типу – пан, чи той пан, чи просто «Той».
Ну як варвар, який боїться навіть вигукнути табуйоване ім’я. Бо ще вночі присниться.
По Фрейду. Жаль, Зеленський не читав Лесю Українку.
А то знав би, що у неї у «Лісовій пісні» був «Той, що греблі рве». Він знає лише (про один цікавий продукт):
- «те, що кришу рве».
Так-що той-во. У нашого хлопчика нескладушки на ґрунті містики.
От жалко пацана.
Не приймайте заборонених препаратів. Вони навіюють.
Ось спікер ВР Стефанчук заявляє, що Росія може навіть атомну бомбу на нас скинути.
Тут погоджуся. У Путіна можуть таракани і в цю сторону забігати.
Але ж ми у тих широтах, де діє північно-східний перенос повітря.
І більшість днів вітерець від нас свистить у сторону Расєї.
Так-що бомба – скинута на Київ – шлейфом замаже Москву, а не Львів. А на Харків – до самого Уралу дотягне. А скинута на Львів – висиплеться радіоактивним дощем у Мінську і Смоленську.
Тут природа за нас.
Хоча – Путіну пофіг не тільки на українців. Йому по великому рахунку фіолетово і на своїх.
Рускій воєнний принцип: Баби нових нарожают. Мутантів.
