Між рядками зустрічі Зеленського у Білому домі

Між рядками зустрічі Зеленського у Білому домі

Відбулася довгоочікувана зустріч Зеленського з президентом США Байденом. Сам її факт є безумовним позитивом для України, адже дуже обмежена кількість лідерів країн світу удостоюються честі бути прийнятим у Білому домі. Забігаючи наперед, ключовий підсумок - проривів і зрад не відбулося. Багато правильних, але загальних заяв, загальноприйнятої у наших відносинах риторики. Водночас замало конкретики, змістовності, сміливих кроків і новацій. По суті своїми рішеннями і заявами сторони зафіксували позиції у двосторонніх відносинах станом на 2019 рік. Як засвідчив один високопоставлений американський співрозмовник, "nothing brand new” за підсумками візиту.

Що не так?

- Київ не зміг добитися нових надійних гарантій безпеки з боку США перед загрозою ескалації російської агресії. Виділення додаткових 60 млн. дол. США на «Джевеліни» є лише слабкою втіхою на фоні існуючих і майбутніх викликів, пов‘язаних з агресивними планами Кремля і розширенням фронту конфронтації з РФ в контексті прискореної інтеграції Білорусі до РФ. Апогеєм безпорадності став заклик у спільній заяві до Росії «виконати зобов‘язання з припинення вогню», замість жорсткого засудження дій РФ, в т.ч. по тотальної паспортизації на окупованому Донбасі, та вимоги припинити агресію, продовження якої матиме тяжкі наслідки у вигляді санкцій. Так і не вдалося розширити арсенал оборонної летальної допомоги Україні, яка могла б могла посилити протиповітряну оборону, потенціал радіоелектронної боротьби та протидії російським снайперам, військово-морські сили тощо.

- Зеленський не зміг не лише залучити Вашингтон до процесу врегулювання на Донбасі, але й, що більш важливо, спонукати США до використання наявних і потужних важелів тиску на Росію, аби примусити її змінити поведінку. США фактично дали зрозуміти, що не збираються йти на конфронтацію і загострення відносин з Москвою заради відновлення суверенітету і територіальної цілісності України. Мова Спільної заяви в цій частині є беззубою і лише підігріває апетит агресора. Помилковим було не нагадати Кремлю про всі його невиконані зобов’язання. Порівняно з цим навіть червнева Спільна заява США-ЄС фіксує сильніші і амбітніші сигнали.

- Зеленський не зміг зарядити Білий дім на активну і дієву підтримку членства України в НАТО. “Сором‘язлива формула” Вашингтонської заяви щодо Натівських перспектив України не дотягує ані до мови Бухарестської декларації Альянсу 2008, ані навіть до Брюссельського комюніке Альянсу 2021 року. Це створює небезпечний прецедент, адже становить загрозу використання погодженої Зеленським “мови Вашингтону” скептично налаштованими членами НАТО як аргументу для зниження рівня євроатлантичних амбіцій України. Не кажучи вже про відсутність згадки про ПДЧ. Таким чином, складається парадокс: маючи чітку євроатлантичну перспективу, Україна не має перспективу її досягнення.

- Києву не вдалося зафіксувати готовність з боку США застосувати заходи санкційного характеру для протидії Північному потоку-2. А це було чи не найбільшим очікуванням від візиту. Більше того, мав би бути зроблений акцент не лише на тому, що цей проект несе загрозу енергетичній безпеці Європи, але й, що принципово, ставить під загрозу безпеку України та її існування як суверенної і незалежної держави.

Це перші висновки. Далі буде …

Єлісєйські поля