"Малороси на марші, або знову про принцип нерукопотискання" - Віталій Гайдукевич

"Малороси на марші, або знову про принцип нерукопотискання" - Віталій Гайдукевич

Поки слуги розставляють маріонеток на знищення медіапростору, українського кіно, мовного простору... підслужники (а холопи у слуг бувають?) розпатякують про те, що українська мова їм недосконала. Бачте Леся писала і їй була досконала, Франкові було норм, Загребельному, сучасним письменникам і сценаристам мова не заважає творити, а структурам "1+1" мова не така.

Цитату, хто не чув наведу: «Найти тональность украинского языка, чтобы зритель его воспринимал, достаточно непросто. По нашим наблюдениям мелодрамы на украинском языке смотрятся хуже, чем комедии. … Продукты в весеннем сезоне мы произвели на русском языке, потому что украинский сложнее дается для этого жанра. Артистам пока еще тяжело работать на украинском языке» рос. (с). Це Альона Єрємєєва про складнощі кіневиробництва у всесвіті "1+1".

Ми там збиткувалися про "русская чєлюсть" в окремо обдарованих імперськолюбців, а тут он як високопарно завернуто - "найти тональность украинского языка, чтобы зритель его воспринимал, достаточно непросто."

Здавалось би, кобіта ляпнула дурню, мала на увазі одне, а сказалося інакше, з ким не буває - перепросила і поїхали далі. Але це не випадковість, це проривається ставлення до українського у цілого пласту медійників, кіношників і взагалі "творчої інтелігенції", яким "акакаяразніца".

Це системна проблема - хохл*. Люди усвідомленого УРСРу. Це проблема не їх, (вони-то впевнені - "ашотакова - норма жизні") це наша проблема. Проблема нашої толерантності. Проблема сприйняття таких позицій, як іншої точки зору, яка, ніби-то, має право на життя. Проблема - наша слабкість у відстоюванні принципових речей.

Якою могла б бути реакція? Найпростіша і найчесніша - нерукопотискання. Уявіть, наступного дня після сказаного:
- актори, режисери, оператори, сценаристи, мережі кінотеатрів, медійники, піарники, письменники, просто адекватні Громадяни припинять співпрацю із структурами Ольони Єрємєєвої.
- Їй будуть телефонувати люди, які із нею раніше мали робочі контакти, але тепер повідомлять, що з морально-етичних і громадянських причин більше не хочуть мати із нею і її конторою справ.
- На ім'я її контори прийдуть відкриті листи із озвученням офіційних позицій і повідомленням про неможливість будь-яких контактів.
- Самій Альоні в лице скажуть, що вона трохи переплутала Київ із Москвою...

Уявили? Натомість ті, хто проявив моральну чистоту позиції будуть гуртуватися довкола тих, хто не намагається намазати мову на хліб. Увімкнеться, а в кого був увімкнений - посилиться принцип "свій до свого по своє". Бути причетним до структур, які укорінюють малоросійство має бути токчисним, а дистанція до них - нормальним. Без обструкцій - вічливий ігнор із посмішкою: "я не харчуюся на помийці".

І коли чергова Альона утне чергове "достаточно нєпросто", вона буде чути непозбувно бентежне зітхання із нотками Глазового:

"Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови." (с)

Віталій Гайдукевич


Loading...
Loading...