Кіт Дейтон – щит України проти внутрішніх і зовнішніх ворогів.
Розумні і патріотичні люди мусять усвідомлювати, що Україна бореться з Росією. Яка ще тіпається в імперських конвульсіях і дає метастази агресії.
США в холодній війні боролися з Імперією зла.
Тому ми за визначенням союзники, раз у нас одна мета.
Проте, у нас 5-та колона використовуючи як інструменти впливу проросійські ЗМІ – нав’язує наратив – типу Україна управляється із-за океану і нам цього впливу треба позбутися. Ага, і попасти під вплив «старшого брата».
США не зазіхають ні на наші території, ні на нашу ідентичність. Лише допомагають нам створювати інституції. І допомагають грошима і військовою технікою. Ну і ЦРУ далеко бачить.
Наразі Україні запропонували нового посла. Кандидатуру Кіта Дейтона вніс Трамп. Тепер її має затвердити сенатський Комітет з міжнародних відносин, а потім власне - Сенат США.
І ось вчора він виступив у Комітеті. Враження:
1) Визнання. Дейтона на посаду посла підтримав Український конгресовий комітет Америки. Також кілька колишніх послів США в Україні. Які до речі відмічають, що Дейтон позапартійний і є суто профі. Ну і мудрі люди прямо кажуть: генерал-лейтенант США – це сигнал Росії, і союзникам, і патріотам. Знаєте, тільки в Україні генерали можуть бути пацифістами. І то мало.
2) З козирів. Дейтон, який дослужився як військовий до генерал-лейтенанта – обіймає посаду директора Європейського центру з вивчення питань безпеки ім. Джорджа Маршалла – одразу зайшов з козирів і показав головну проблему України. Він просто назвав (привіт ЦРУ) кількість військових РФ, які одночасно (через систему ротацій) перебувають у ДНР/ЛНР.
Увага!: це 2300 постійно (через систему ротацій) військових (я думаю, на усіх командних посадах з роти і вище – обов’язково). Це 400 (!) танків, 700 одиниць колісної артилерії, гаубиці і безпілотники.
І безліч – стрілецької зброї.
І ці люди боєприпаси теж не в системі «Воєнторгів» купують.
3) Дейтон відразу заявив стратегічну мету: Збереження територіальної цілісності і демократичного ладу України – відповідає національним інтересам США. І правда – без України імперія не відбудеться.
4) Про пацифізм. Дейтон прямо заявив, що він за політичне врегулювання конфлікту, але поважає право України на самозахист від агресії на Сході та опір незаконній окупації Криму. Ось!!! Вони не намагаються відділити Крим від Донбасу. Війна закінчиться може і не скоро, але точно тоді, коли український прапор замайорить на косі Тузла.
5) Про корупцію. Дейтон без натяків заявив, що Україні варто продовжити йти важким шляхом впровадження верховенства права. Тут має скривити і орлів Авакова, і суддю Вовка з компанією, і всяких ківалових-портнових. І мабуть перекосила «світило адвокатури» – ката Стуса – Медведчука.
6) Пріоритет у допомозі України для Дейтона – зміцнення обороноздатності і реформа збройних сил.
7) Ну і куди ж без ігоря Валерійовича Коломойського. Дейтон наголосив на важливості захисту інвестицій в Україні для подолання корупції і прихованих інтересів, виконання вимог МВФ. Вобщєм, як кажуть: «погане ІВК з дому пишуть».
Висновки:
1) США і Дейтон наскільки в нашій темі і наших проблемах і срачах, що здається у більшій мірі, ніж сам Зеленський.
2) Тепер Коломойський і Медведчук спустить своїх церберів з прив’язі.
Костя Кулик прив’язуватиме Дейтона до молодшого Байдена і «Бурізми». А Деркач наспіває ще плівок про руку Дяді Сема, щоб налякати затурканих загрозою зовнішнього управління.
Тільки телеканали Пінчука і Ахметова сором’язливо відмовчаться.
3) Українській владі треба багато чому повчитися у США. Говорити прямо і відверто: без «та сторона», «дагаварімся пасрєдінкє». Пасрєдінкє домовлятися можуть лише Сталін з Гітлером - коли ділять Польщу. А Донбас і Крим посерединці ділити зеленим ніхто не дасть.
4) Ті, хто кричить про «зовнішнє управління» і «піндосів» - або системні вороги, або корисні ідіоти.
5) Моє особисте. Як системний ненависник головного ворога України в Україні – Коломойського, у мене тривожно-радісне передчуття, що його таки в Штатах доженуть. І він сяде. Бо чи й не Аль Капоне.
А Кіт Дейтон справив враження. Хай їде.
