Спочатку дебіли відмовлялися визнати загрозу війни, хоча ці попередження західних союзників були для нас не лише життєво важливими, але й вкрай вигідними. Вони дозволяли, нарешті, просити й отримувати набагато більшу військову допомогу, ніж ми колись могли розраховувати.
Коли війна почалася, недоумки взагалі не озвучували цифри наших втрат, але постійно давали зрозуміти, що це набагато (чи не на порядок) менше, ніж у московитів. У результаті зіткнулися з реально завищеними сподіваннями суспільства, котре просто не розуміло, для чого ж нам про щось домовлятися і йти на компроміси з московитами, коли ми їх елементарно перемелюємо на добриво. В результаті зелені, котрі так сподівалися на ефективні переговори з ВВХ, загнали себе в глухий кут і змушені були перемовини перервати. Для країни це, можливо, й непогано, але унікальне вміння цих дебілів стріляти собі в ногу не може не вражати.
Щоб змінити громадську думку й схилити її до підтримки переговорів і компромісів, центральні ньюсмейкери влади (включно з Верховним) кинулися називати нам настільки шалені цифри втрат, що вони тупо на голову не налазять. 200-500 тільки загиблими з нашого боку й лише на Сході, коли орки втрачають у середньому 150 на всьому театрі дій - це як? Тим паче, що ми там захищаємося, а ті атакують?
У результаті, маємо вкрай ошелешене тупими откровеннями населення й підрив довіри до командування ЗСУ. Це як, блядь?
Знаєте, навіть якщо весь світ буде на нашому боці, імбецили при владі все одно примудряться зіпсувати все, що тільки можна
