А знаєте, «ЛДНР» - це ж просто проєкція. Проєкція того, як Москва бачить Україну.
Що таке для України терористичні анклави?
Це окуповані квазіреспубліки, створені зовнішнім гравцем, які з’явилися в момент слабкості держави. Єдине їхнє завдання – слугувати за джерело дестабілізації та плацдарм для можливого наступу.
Але ж і Україна з погляду російського шовініста — це штучний проєкт, створений Заходом у момент слабкості Росії. Для того, щоб перешкоджати будь-якому відродженню імперії та «руского міра».
Чи має «ЛДНР», з погляду Києва, шанс на існування? Звісно, ні, адже вони нежиттєздатні без вливань із Москви. Щойно Кремль відключить систему життєзабезпечення — вони щезнуть.
Але ж московські «геополітики» точно таку ж риторику адресують і Києву. Що Україна існує завдяки Заходу. Що припинення допомоги означатиме крах сусідньої держави. Яка відтак, на їхню думку, впаде у завбачливо підставлені долоньки Кремля.
Як наша країна бачить мешканців окупованих територій? Як заручників окупації, поміж яких трапляються колабораціоністи. Перших треба звільнити. Інших — знешкодити.
Точно так само міркує і Москва. У чиїй уяві українці-малороси стогнуть під ярмом «бандерівців», що захопили владу. Перших слід повернути в лоно «руского міра». Інших — позбутися.
Україна точно знає, що їй протистоїть не Донецьк і Луганськ, а Росія.
А Росія переконана, що воює не з Україною, а з Заходом.
У психології це називається проєкція. Москва просто приписала Україні ту логіку існування, яку вона потім вдихнула в окуповані українські території.
Усі ці квазіреспубліки — не більш як сповідь. Сповідь у тому, як саме в Росії ставляться до української незалежності й української держави. «Припиніть підтримувати бунтівників і поверніть території законному власникові», — навіть цю вимогу Києва до Москви ретранслює сьогодні Кремль у своїх переговорах з Брюсселем і Вашингтоном.
У цю ж скарбничку — усі міркування російських спікерів про таємні плани Заходу. Досить прислухатися до того, що вони кажуть. Перечитати їхні одкровення про бажання «ворогів» розколоти і розчленувати Росію. Їм навіть може здаватися, що вони викривають. Насправді ж вони всього лише сповідуються. У прямому ефірі. 24 години на добу, сім днів на тиждень.
Усе це — лише переказ, що вони хотіли б зробити з тими, кого вважають за своїх супротивників. Що вони спробували б учворити, якби мали відповідні можливості. Їхні спічі лише наводять контури їхньої ж жаданої реальності.
А ще — це виправдання права на жорстокість у відповідь. Зокрема й «жорстокість на випередження».
Усі історії про «розіп’ятих хлопчиків» та «звірства хунти» — це індульгенція для себе ж. Росія лежить на канапі психотерапевта й розповідає про те, яка глибока її персональна кроляча нора.
Психологи стверджують, що механізм проєкції дозволяє людині вважати власні неприйнятні почуття, бажання та мотиви — чужими. І, як наслідок, дозволяє не відчувати за них відповідальності. Таке часто буває внаслідок істероїдного або параноїдального розладу.
А втім, хто сказав, що на те й інше не можуть хворіти цілі держави?
"Дикий Захід Східної Європи". Купити книгу можна за цим посиланням:
https://vivat-book.com.ua/dikiy-zakhid-skhidnoi-vropi.html
А по этой ссылке можно купить русскую версию:
https://vivat-book.com.ua/dikiy-zapad-vostochnoy-evropy.html
