Офіційним відмазом у німців і французів буде, звичайно, те що говорили ще і про Лівію, Сірію і Навального.
Але будемо відвертими: при Порошенку, як би хто до нього не ставився – діяв принцип: нічого про Україну без України.
Ми маємо зробити важкий для нас висновок: Україна – держава не авторитетна. Її президент – не авторитетний наскільки, що дорослі його не пускають за стіл де говорять дорослі.
Це виключно його провал.
А що ви думали? Коли граєш цимбалами на роялі – відносяться відповідно.
Але разом з ним опускають і найбільшу країну Європи.
І тільки арахамії кричать про те, що він найвеличніший лідер світу.
А як насправді – ми бачимо у таких неловких моментах.
За хлопчика вступилися тьотя і дядя і попросили дядю Вову не ображати хлопчака.
Ну і констатуємо: Меркель і Макрон перевели час.
По жодному пункту поступок Путін не зробить.
А щодо України – то якраз Росія і поставила жирний знак оклику.
Прямим текстом сказано, що Україна має домовлятися з сєпарськими республіками.
Це має означати лише одне:
Україна буде вести війну на сході до смерті Путіна.
Лише складнощі з воцарінням нового царя на Росії можуть дати нам шанс повернути території Криму і Донбасу.
З цим треба жити.
Як і з тим, що люди там для нас вже стануть чужими.
І ще один висновок:
По справжньому за нас тільки республіки Балтії і США.
За Штати потрібно триматися обома руками.
А значить, Бубочці треба здавати вчителя і соратника – Ігоря Валерійовича.
