Протягом останніх півроку я багато разів писав, що, за моїми спостереженнями, Путін ні про що із Зеленським домовлятися не буде - «масть» не та. Тобто, якісь формальні доброзичливі жести про людське (європейське) око робитимуться, але, в основному, тактика буде «пінкамі под шконку».
Найприкріше - ця лінія повністю себе виправдовує:
1) Янелох письмово підтвердив готовність застосувати формулу Штайнмаєра, практична реалізація якої може стати катастрофою для України;
2) санкціонував відведення військ попри те, що вогонь з другого боку так і не припинили (а це було першочерговою умовою);
3) продовжив переговори про розведення не зважаючи, що перший етап не дав жодного ефекту, людей на ділянках розведення гине більше, ніж раніше, а російські найманці, всупереч усім домовленостям, зайняли позиції, залишені ЗСУ;
4) Зеленський після обіцянок розміняти полонених по формулі «всіх на всіх» погодився на абсолютно несиметричний і несправедливий обмін, нав’язаний йому РФ, хоча нічого, крім рейтинга, чинити так його не змушувало;
5) вигідні тільки Росії місцеві вибори на окупованих територіях разом із рештою України стали програмним пунктом діяльності зовнішньополітичного відомства і більше з додатковими умовами (зокрема, щодо українського контролю за кордоном) не пов‘язуються. Більше того, Зеленський сьогодні вже готовий навіть на «спільний контроль» (що є повною нісенітницею), але Росія не погоджується навіть на це.
Іншими словами, метод силового тиску Путіна на Янелоха повністю себе виправдовує. Нинішнє загострення на фронті - черговий крок у цьому напрямку.
Знаєте, втрати людських життів ще можна якось пояснити, коли мова йде про захист суверенітету своєї країни. Але віддавати їх, коли цим суверенітетом торгують, та ще й задешево - до сказу прикро.
