Чим більше я вивчаю війну, тим страшніші факти відкриваються й тим більше хочеться про це писати. Хоча, я більше відчуваю себе патологоанатомом, який робить розтин, намагаючись знайти щось, що підкаже йому, чому так сталося чим журналістом чи письменником. Письменники вигадують сюжети, а журналісти просто переповідають події, прикрашуючи їх емоціями та особистим поглядом на них.
Мені потрібна лише правда, гірка, чорна, холодна, не гарна, у шрамах, у бруді, але правда. Тому що саме правда допоможе розкрити усі злочини, зрозуміти ворога, пізнати війну, зрозуміти усі її варіації, гру, дії. Для мене війна, як й окупант, вже мертві. Бо тільки морально мертва субстанція може чинити такі страхіття. Жива істота, живе суспільство, не може бути настільки страшним механізмом для знищення. Чи може?
Знаєте, саме патологоанатом вживає усі заходи для збереження трупа, всіх його тканин для подальшого судово-медичного дослідження, від його розтину залежить чи знайдуть вбивцю, чи встановлять факт від чого померла жертва. Документальні хроніки, які я веду у блозі ІС це фактично судово-медичний розтин війни, фіксація фактів, злочинів, а також, що найголовніше, причин. Бо саме посмертне медичне дослідження, яке проводиться лікарем-патологоанатомом з метою встановлення причин, механізмів смерті пацієнта, остаточного діагнозу, уточнення та контролю достовірності і повноти прижиттєвої діагностики, контролю якості надання медичної допомоги стає вирішальним для винесення вироку суду.
Війна здебільшого сприймається людьми, як щось механічне, бо це зброя. Насправді, війна, це люди. Люди приймають рішення. Люди вбивають людей. На Донбасі російськомовні вбивали російськомовних, православні вбивали православних. Люди вигадують собі привід, щоб вбивати, а також знаходять доводи, щоб виправдати вбивство.
Люди пишуть доноси, люди приймають закони, люди віддають команди.
Війна, це не один путін. Це дуже велика помилка так думати. Війна, це люди, а люди, це суспільство. Якщо ми візьмемо російське суспільство, то це буде 140 мільйонів путіна, Кремля, влади. Усе це, тобто «влада», «путін» це те, що дає суспільству старт на реалізацію його мрій та бажань.
Влада країни завжди є повною копією критичної більшості суспільства, а дії влади, це просто індульгенція суспільству, спусковий гачок для реалізації його бажань.
Часто люди питають мене: чому почалася війна та коли вона закінчиться?
Щоб відповісти на це питання, потрібно препарувати війну, тобто суспільство, яке є ресурсом війни. Скільки росіян готові померти? Скільки мільйонів росіян підтримують війну? Скільки росіян пішло добровольцями на фронт, щоб вбивати українців? Скільки ще піде? Скільки росіян піде вбивати поляків, німців, естонців?
Чи ставили ви собі ці питання? Як що так, це гарно, бо ви розумієте війну. Як що ні, погано, бо ви не бачите усієї картини війни.
В інформаційному просторі дуже багато путіна, як винуватця війни й майже немає росіян. Але саме росіяни вбивають, розстрілюють полонених українців, скидають бомби на наші міста, ґвалтують та мародерять. Але чому світ не розглядає російське суспільство, як винуватця та злочинця?
Російське суспільство зчиняє злочини й залишається безкарним. Увесь час з виникнення терору «червоних комісарів» російське суспільство зчиняє злочини й залишається безкарним. Суспільство передає цю безкарність, цю вседозволеність поколінням й на росії ростуть покоління вбивць, ґвалтівників, мародерів.
На цей час нам усім, українцям, полякам, німцям, світу треба зрозуміти формулу війни: росіянам байдуже в яких умовах жити, байдуже, що їсти, байдуже, що носити, їм байдуже на санкції, на репутацію, на усе, вони просто хочуть вбивати й будуть вбивати, і, що головне, їм байдуже кого. Закінчимося ми, українці, вони знайдуть кого вбити наступними.
Суспільство, людина, це основний ресурс війни, її фундамент, її руки, голова, її мрії, бажання. Суспільство та людина… Які вони в росії? Чи досліджується саме соціальний фактор війни? Вплив на соціальний фактор, тобто на росіян? Чи хтось шукає відповідь на питання, чому вони такі, що їх зробило такими чи вони завжди такими були? Це вплив пропаганди, освіти, рівня життя?
Це дуже важливо, дослідити ці питання та знайти відповіді на них. Чому? Бо суспільство, це найбільший ресурс війни чи перемоги. Ось, наприклад, згадую невдалий проект «Афганістан», коли демократичні сили будували демократичне європейське суспільство, там де до цього не було готово суспільство. Це, як приклад важливості суспільства у будь яких процесах.
Поки ми не почнемо казати про злочини росіян, а не умовного колективного путіна, нічого у цій війні не зміниться. Ми маємо називати прізвища російських вбивць на весь світ. Показувати не тільки злочини «держави російська федерація», а й кожного громадянина цієї країни. Ми маємо називати усіх винних у кожному злочині й вимагати засудження цих злочинців та санкцій до кожного з них.
Але, я знову й знову повертаюся до того, чи знаємо ми російське суспільство, його мотиви, й чому вони у критичній своїй більшості стали машиною для вбивства. 14 січня 1991 року на Манежній площі у москві пройшов мітинг на підтримку Незалежності Литви, на який вийшло понад 500 тисяч осіб, росіян. На мітингу звучали не лише гасла солідарності із прихильниками незалежності країн Балтії («За нашу та вашу свободу»), а й вимоги негайної відставки президента Горбачова. На площі були жовто-блакитні прапори.
Приводом для такого масштабного мітингу став силовий розгін протестувальників біля телецентру у Вільнюсі, внаслідок якого загинуло 13 людей. На думку низки експертів, вихід тоді на площу сотень тисяч росіян запобіг подальшій ескалації силового сценарію в Литві, а ще приніс розуміння незворотності подій. Люди втомилися від радянського терору.
Ви здивовані? Думаю так. Я теж здивована, але іншим. Як й чим змінили російське суспільство? Хто зробив з росіян біологічну зброю? Чи може цей хтось чи щось змінити інше суспільство, наприклад, наше? Чи інше?
Це, звісно, не виправдовує росіян, але чи не важливо зрозуміти, як відбулися такі страшні зміни.
Методика знищення… страшні слова. Скільки в цій методиці розділів? Який про нас з вами?
Я часто пишу про те, що у цій війні переживаю дивне дежавю, немов ми знову біжимо по історичному колу.
Зараз інформаційний простір росії заповнений ненавистю, градус її підіймається постійно, але це не тільки відносно України, на мапі війни весь світ. Ненависть у росіян до «молодших братів» плекалась роками. Це на публіку були «15 республик, 15 сестер», але усі ці роки «братства» ми були «хахли», «чурки», а «смішні» анекдоти про тупих прибалтів так любили розповідати росіяни під час застілля.
Отрута ненависті, шовінізму, антисемітизму, дуже солодка, як й отрута імперіалізму, величі. Її можна пити невеличкими ковтками, але щодня. Спочатку вона не примітна, це ж навіть весело знецінювати, принижувати, сміятися над вимовою, мовою, національними костюмами, традиціями. Потім знецінювання йде вже не чужих народів, а свого. Потім знищується історія, культура, освіта. Потім пишеться нова «історія», надягається щось з інших культур, бо ж красиве. Освіта? А ось освіта найбільше зло для тиранії та встановлення повного контролю над людьми. Освічена людина має критичне мислення, знання, змогу аналізувати.
Суспільство купує дипломи, бо ліньки вчитися, бо ж є можливість купити документ про освіту.
Суспільство купує чи виборює місце під сонцем, знищуючи заради кар’єри та заробітної плати з блатом усіх, хто заважає. Суспільство згодом розуміє, що вбити сусіда руками влади дуже просте рішення. Суспільство починає розуміти, що грабувати чужу країну це непоганий заробіток, якщо немає чого грабувати у своїй. Суспільство живе по принципу «порішать», купує привілеї, вимінює їх на долі своїх сусідів, шаленіє від заздрощів, бо у когось є блат на ковбасу по талонах, отримує невеличку владу, щоб мати ці самі талони й ковбасу без черги.
Деградація – це основне в методиці знищення будь якого суспільства. А ще страх. А ще постійна підміна понять, зміна моральних цінностей. А ще жадоба, заздрість, велич, особисті
Методика знищення… Мені важливо дізнатися, як вона працює. Можливо в ній є ключ від війни.
Мені байдуже, що йде знищення росії й деградація російського суспільства настільки масштабно, що вони вже не схожі на людей. Й можливо, я б не стала на це звертати уваги, як би не одне «але» – вони на все життя наші сусіди по кордонам.
Ні, ми не зможемо запобігти їх деградації. Але ми можемо запобігти впливу на нас. Але їх деградація, це продовження війни.
Що змінило росіян, які від підтримки Литви, підтримки України до прагнення свободи, стали рабами й звірями, які тепер прагнуть нас вбити? Телебачення, знищення освіти та культури? Для мене це важливо зрозуміти, щоб запобігти втілення цих методів знищення у наше життя, бо нам й без цього важко.
Щодо знищення росіян, я вже писала, що путін знищив за своє правління не тільки росіян, а й саму росію. А ось дослідження цих змін у російському суспільстві дуже важливо, бо цю саму методику вони відпрацьовують на окупованих територіях. Це доводить, що пропаганда, дуже страшна річ, а інформаційний фронт, який спрямований на розвінчання російської пропаганди, дуже важливий.
