П’ять років тому, на шостий рік війни за незалежність України від кремля, указом президента Володимира Зеленського мене було звільнено з військової служби.
Кривава агресія росії продовжується і масштабується, а вірність духовним, моральним, національним, життєвим та військово-професійним принципам і цінностям як була, так і залишається наріжним каменем стійкості та запорукою перемоги українців.
На військовій службі є багато дилем і доводиться робити вибір, керуючись не лише нормативними вимогами, а й внутрішніми світоглядними переконаннями.
У вирішальні моменти ухвалення мною рішень на війні, коли від них залежало життя солдатів, моїми пріоритетами були служіння Українському народу, користь для нації, людяність і відповідальність.
Орієнтиром у вирішенні складних дилем були вчинки і життя моїх предків, солдатів, сержантів і офіцерів, які ніколи не зраджували своїм, перш за все, моральним принципам – це основа бойового духу, довіри і впевненості у тому, що ти приймаєш правильні рішення, вони як компас на шляху до перемоги у війні.
Зараз надзвичайно важливо для тих, хто служить народу, працює або вчиться, демонструвати моральні принципи, адже у них закладена наша справжня сила.
Майбутня Україна повинна бути потужною державою з сильною армією, де морально-етичні принципи, такі як честь, довіра, повага і відповідальність є фундаментальними, забезпечують мир і процвітання для всіх громадян, а її захисники найбільш шановані і захищені в ній.
Ми повинні перемогти ворога в єдності та збудувати сильну, вільну, незалежну Україну, де кожен відчуває себе ГІДНОЮ ЛЮДИНОЮ.
