Ми зараз рахуємо кожного загиблого бійця - існує кілька проектів крім державних штатів.
Ми витягуємо не тільки живих з полону - у нас і тіла загиблих намагаються обміняти. Існує банк ДНК за яким залишки родичів знаходять в т ч громадяни Росії.
Ми постійно дискутуємо про акліматизацію ветеранів у мирному житті.
Ми шпетимо державу щодо опікування пораненими і інвалідами.
Ми дискутуємо щодо подій війни, намагаючись розібратися, збагнути, зробити висновки... Аби нащадки - знали.
Ми - зараз. А вони?
А вони своїх ветеранів тоді закинули в колгоспи (без паспортів - до 60-х) та на виробництва (без права переміни роботи - до 56 року).
Вони своїх полонених спершу об'явили зрадниками, потім не давали їм статуса ветерана, потім сором'язливо про них мовчали (я онук в'язня концтабору - багато пам'ятаю) - і зараз намагаються "не піднімати".
Вони досі не розібрали і не перепоховали загиблих у тій війні на СВОЇЙ території. І не шукають - цим займаються поодинокі волонтери.
Вони навіть не підрахували СКІЛЬКИ їхніх воїнів загинуло у тій війні. Різні історики дають різні цифри, але очевидно, ані сталінське 6 мільйонів, ані брежнівське 20 мільйонів дійсності не відповідають аж ніяк.
Вони толком не можуть розповісти, ЩО відбувалося в ту війну? Три історії тої війни написані в часи совка - і всі три не витримують ані найменшої критики.
Вони всього цього не роблять. Вони раз на рік влаштовують "Безсмертний полк".
За принципом "На - і відчепися". Типу "раз на рік з портретами ходимо, кашки під 100 гр вам даємо - от і радійте, а ваші проблеми нам до лампочки".
Зрештою. Хіба по "чеченцях" у них якось краще? Нема в Москві вулиці Псковських десантників - є вулиця Ахмада Кадирова, який колись закликав "убивати якомога більше росіян". Ото радості "чеченцям"...
Це - ми. А то - вони. Відчуваєте різницю?
