Так виглядає, що значущі фігури з цієї дошки поступово прибираються. Марченко, Бурба, Червінський, Залужний...
На дошці ризикують залишитися одні пішаки. А у ворога - повний набір. Твердий ударний кулак в нашу сторону. І навіть якщо якийсь наш пішак думає, що він ферзь, чи король - йому здається. Він таки пішак.
Якому немає часу думати стратегічно.
Сказати, що це напружує - нічого не сказати.
Сказати, що від цього страшно за наше майбутнє - так, є такі думки.
Бо це тільки при стабільному державному устрої, як в США, зміна керуючих не дуже позначається на роботі інституцій, які мають історію, повагу до Закону, силу та вектор руху.
В нашому випадку, коли нас хитає ворог, і коли наші пішаки прибирають дорослих з поля бою - ми ДУЖЕ ризикуємо.
Суб'єктивно, але ж...
