У світлі заяв президента Зеленського на пресконференції — «не підпишу указ про мобілізацію жінок», «молодший вік лише за певних умов» тощо.
Мобілізація — це не покарання.
Будь-який уряд хоче, щоб його громадяни переучувалися, витрачали гроші й були економічно активними, а не стояли в чергах за талонами на талони.
Але проти державної машини працює лише інша державна машина.
І я не пригадую випадків, щоб у часи великої війни держави в житті людей стало менше, а не більше.
Коли підводники Рейху блокували Британію і там залишилося продовольства на шість тижнів, то не волонтери кинулися оснащувати протичовнові літаки, охорону конвоїв і розробляти тактику протидії, а уряд.
П’ятсоттонні кораблі (колишні рибальські траулери) озброювала зенітками й глибинними бомбами корона.
Навчала екіпажі протичовнових літаків бити по субмаринах на перископній глибині держава.
Розумієте, про що я?
У обох світових війнах найдемократичніші держави цієї планети вводили раціонування, щоб знати, скільки вони мають їжі і скільки можна вилучити рук зі сільського господарства; вводили державне регулювання, облігації та внутрішні позики, масово використовували примусову працю.
Центральний корпус статистики в Лондоні враховував кожен фунт борошна, десяток яєць і консерву не для того, щоб мучити людей і роздути чорний ринок.
А щоб знати: для швейної фабрики є норма пайків.
Отже, люди будуть ситі, зможуть працювати, ми зможемо забронювати кількох фахівців, нам необхідно подати запит союзникам на кілька мільйонів ґудзиків і взуття, а значить, витягнути фахівців із цих фабрик на підприємства ОПК.
А ще треба запас на випадок обвалу імпорту – блокада, неврожай, втрати конвоїв (польська, угорська блокада, блокада Причорномор'я, так).
Так воювали в індустріальному суспільстві.
У постіндустріальному, де лате і барбершопи, а також рейди по спортивних залах, виявляється, воюють так само.
Звідти мобілізація в РФ, мільйон втікачів до Сербії та Туреччини, хлібозаводи, що виробляють дрони та заводи з виробництва “Шахедів” у Татарстані.
І звідси ж, що JDAM передали ніби нам, а 150 польотів на добу напівтонних крилатих бомб приходить по наших позиціях.
Тому що деякі уроки херсонської та ізюмської кампаній в РФ засвоїли.
І нехай у вигляді кадаврів із зберігання з мангалами та комплектів для переробки бомб у плануючі, залізо на фронт йде.
І студенти на заводах точать хвостовики, і зеки працюють, і багато чого ще.
Мобілізація жінок, молодшого віку, призов на підприємства ВПК, кампанії “Ти потрібен країні в Укроборонпромі” на кожній зупинці (ви десь бачили вакансії?) необхідні Україні для єдиної речі.
Окрім того, що ми ведемо війну на виживання.
Всі ж таки пам'ятають тортури в Херсоні, інтерв'ю Тайри, нашийники в Ізюмі, братські могили в Бучі, вбитих дітей в Маріуполі?
То ж не пропаганда, це було і є. Якщо вам цього недостатньо, я не знаю чим тоді можна допомогти? Якщо зґвалтовані жінки та вбиті діти недостатня мотивація для когось.
Нам потрібна максимальна концентрація.
Це єдина причина для мобілізації.
Якнайшвидше завдати поразки армії РФ, вибити їм техніку на роки вперед і вкласти в землю тих, хто отримав бойовий досвід.
Те, що зробили поляки під час “Дива на Віслі” – розмазати та викинути з країни.
Потрібний удар кулаком, не ляпаси і не дряпання розчепіреними пальцями.
Ізраїль мобілізував 400 тисяч людей із 9,3 млн. населення не просто тому, що любить маринувати людей у формі та витрачати мільярди з резервів.
Їм потрібна завіса від Сирії, завіса від Лівану, ротації військам у глибокій забудові біля Старого міста.
Плюс блокада Гази з моря, гарнізони численних опорників, які збудовані крізь Газу з обвалованих екскаваторами капонірів для техніки.
Тобто, тривале і сильне зусилля на одному фронті і стабільність інших.
Нам в Україні потрібні частини на протидесантні та протидиверсійні заходи, потрібна завіса проти Білорусі, сотні екіпажів мисливців на “Шахедів”, потрібні частини на ротацію, підрозділи на річкові катери, баржі, всілякі посади ВНОС, аеродромна охорона.
Це ми говоримо про те, де ризик загинути може лише трохи вищим, ніж сидіти в будинках, над якими збивають дрони камікадзе, що несуть вибухівки вагою як ванна.
Крім того, нам потрібні дорожні підрозділи – підсипати щебеню, ремонтувати розмите в бездоріжжя, зводити рокади та мости.
Будівельні частини – міняти розбиті ракетами плити на аеродромах та будувати казарми.
Зв'язківці, оператори РЛС, різноманітні діловоди та фініки.
Назвіть мені хоч одну реальну причину чому там не можуть служити жінки і молодша вікова категорія по мобілізації?
Наразі бригада ТРО розтягнута на половину області, наприклад, Сумської.
У цю територіальну бригаду волонтери і ОККО збирають на мінометну батарею – 120 і 82 мм.
Опорний пункт – 30-40 осіб, а ресурси старшого начальника, наприклад, Д-30, спрацюють хвилин через 15 та міномети, які ще тільки купують волонтери.
Проти вас може діяти рота спецназу – нехай зведена, частково укомплектована курсантами, частково – постійної готовності, з нічниками і важким піхотним, викликом артилерії по позиціях Сил оборони. Вона затягне все навколо опорника мінами.
Чи може цей пункт надати допомогу прикордонникам? Чи сидітиме обороняти сам себе? Риторичне запитання.
Ви всі бачили бій відділення Сенцова. Або чисельні штурми посадок іншими штурмовими підрозділами. Наприклад, умовну посадку під Урожайним.
Ви бачили там 30-40мм підствольний гранатомет українського виробництва, револьверний гранатомет, одноразові тандемні постріли, одноразові вогнемети, легкий ПТРК типу “Корсара” (нагадую “Джавелін у США – рівень відділення, “Дракони” – батальйонний рівень)?
Чи західне важке піхотне або РПГ-7 із болгарськими пострілами.
І навіть кумедний старий танк Т-62, у цих умовах міг би наробити втрат, і дрони, а наробили міномети, якщо мені не зраджує пам'ять.
А тепер уявіть собі, що ви сидите на цьому самому опорнику на Сумщині.
Ліс, каша із бруду та снігу, час на реакцію засобів старшого начальника хвилин двадцять.
Є волонтерський тепловізор і є РПГ-7. І до вас у гості заскочили добре підготовлені спецназівці. Чому б ви віддали перевагу?
Поганій копії румунського міномета “Коммандо” 60 мм. і мінам, наточеним Укроборонпромом, хай навіть із саморобного аммоналу і напівкустарних порохів?
Можливості з кількох точок вразити танк, хоч і одноразовим гранатометом?
Влаштувати дощ з 15-20 ВОГ і поставити на відході протипіхотну міну, щоб зв'язати руки пораненими нападаючим?
Чи прохолодній історії, що студентів і жінок мобілізувати не можна, на завод їх не можна, в гуртожиток не можна і нікуди не можна, давайте краще покличемо 55-річного, щоб він у гаубицю, що буксирується, тягав 40-кг снаряди?
Чи все ж таки жінки та молодь можуть служити у завісі проти Білорусі, у групах проти “Шахедів”, на полігонах та у навчальних центрах?
А вивільнених чоловіків звідти в протидиверсійну роту та маневрену групу, прилетіти на допомогу коли вас вбиватимуть спеціальні частини росіян у лісі?
Ну і позаду опорників, щоб діяла ще й рота саперів та інженерів зі студентів та молодшого віку, жінок та обмежено придатних – робити бліндажі, запасні позиції та мінні поля.
Якщо вас зіб'ють із першої, коли заскочить не рота, а батальйон, а резервам потрібно буде трохи часу на висування.
А вже за цією завісою, яка регулярно б'є камери, вежі, позиції ворога на тому боці, не дає робити випади через кордон, мінуючи все і вражаючі цілі дощем з ВОГів, 60 мм. та 82-мм мінами, ПТУР, мають працювати цивільні будівельники.
Тому не гинуть у засідках лісники, не потрапляють у засідки машини, і не потрібно більше поповнень від ТЦК.
Що вам потрібно від промисловості для цього? Все, що можна.
Термобаричні гранати та заряди підривати бліндажі – так.
Револьверний гранатомет 40 мм. причесати посадку – так.
Копія ПЗРК “Ігла”, з саморобними акумуляторами, технологію якого освоїв “Хамас”, – так.
Міни, просто протитанкові та керовані “Клеймори”. Вже не будемо про розумні, технології Першої світової цілком працюють і зараз.
ВОГи і одноразові постріли – ще й як так.
Промислові вибухові пристрої для скидання з дронів і голови для дронів камікадзе – ви ж знаєте, що саморобні викликають підриви і загибель людей в РУБАК (ротах ударних безпілотних авіаційних комплексів, – LB.ua)?
Міни – 60-мм, 82-мм і 120-мм, що ми купуємо від Сербії та Болгарії до Африки.
Все це на договірній оплаті праці, по призову. Або посадка, або завод. А волонтери зможуть зайнятися не тільки китайськими машинними комплектами до дронів, а й закупівлями верстатів з ЧПК, навчанням слюсарів, організацією свого виробництва.
Яке, до речі, не залежатиме від настрою китайських постачальників дронів.
Ось це все, навіть без шести “Богдан” на місяць і нових “Нептунів”. Дими, міни, освітлювальне, піхотне важке. Усе це в дефіциті, на все ліміти. Усе це дуже впливає ситуацію на лінії зіткнення.
Крым промки нам потрібна мобілізація на лінії – змінити тих, хто воює два роки, нові частини на ротацію старих бригад, інженерні та саперні частини.
РФ потягли в армію людей, отримали мільйон біженців через верхній Ларс і тепер досягли консенсусу суспільства.
200 тисяч рублів та півмільйона підйомних достатньо, щоб вбивати українців.
Як вийде у нас – чи це будуть лише грубі гроші навіть мобілізованим чи посилення законів про ухилення та прив'язка багато чого до постановки на облік, я не в курсі, мені не доповідають.
Але цілком імовірно, що стане більше батога.
Проте нам доведеться це робити.
Або ми сточимо старших мобілізованих – списуються люди не лише після смерті та поранення, а й через хвороби, сімейні (дружина – інвалід), настання верхньої планки за віком.
І все одно доведеться брати молодших та жінок.
Ніхто не говорить поки що про бойові частини, але дивитися як у Серебрянському лісі люди ходять під себе в окопах на відро, як сплять по три години ловці на “Шахедів”, а самим надсилати їм донати та привіти, ну це досить дивно.
Або зібратися в кулак, наситити частини важким піхотним, мінами та снарядами, бронемашинами власного виробництва та вибити ворога одним зусиллям, дочекавшись авіації та парасольки з ППО, яку явно нам робить Захід.
Розмазати росіян на одному напрямку снарядами, мінами, викоточним, перемолоти і розгромити.
У тому числі зусиллями і жінок з молоддю в промисловості, допоміжних частинах, прикордонних частинах на заході країни, в ППО.
Або борсатися місяцями в крові під черговою Авдіївкою, перетираючи міста у щебені.
Сподіваючись, що в РФ звалиться нафта, газ, нестача яєць і станеться черговий Пригожин.
Сподіваючись, що на Заході таки погодять черговий транш допомоги.
