Сумнівний майстер виходити сухим з води, німецький канцлер Олаф Шольц потроху стає посміховиськом в очах усього світу. Історія з Leopard для України набуває не тільки безпекового характеру, але й, з подачі лідера ФРН, моральних напівтонів. Принаймні, у брюссельських кабінетах коментують танкове питання доволі цікаво: "Німецькі танки знову воюють з Росією. Моральне питання. Зрозуміле з історичної точки зору. Хотілося б, щоб німці у наші дні більше симпатизували Польщі. Не кажучи вже про Україну. Хіба не німецькі танки убивали українців 80 років тому? Тепер вони можуть захистити їх від варварської агресії Росії".
Голова оборонного комітету бундестагу Марі-Агнесс Штрак-Ціммерман також висловилася з позиції історії: "Історія дивиться на нас, а Німеччина, на жаль, знову продемонструвала неспроможність. Те, як канцлер ФРН Олаф Шольц комунікує на цю тему з громадськістю — просто катастрофа".
У Шольца насправді специфічна мораль. Свої справжні наміри, точніше, роздратування, він викрив, вимагаючи від США надати Києву Abrams як запоруку подальшого перебування Leopard у степах України
Але у Шольца насправді специфічна мораль. Свої справжні наміри, точніше, роздратування, він викрив, вимагаючи від США надати
Києву Abrams як запоруку подальшого перебування Leopard у степах України.
У цьому весь Шольц. Він і тут крамар. Мотиви – зрозумілі. Німецький канцер хотів би, як і його попередниця, фрау Меркель бачити себе серед лідерів Європи. Однак російсько-українська війна перевернула континентальну шахівницю навспак, посиливши насправді впливи Вашингтона. Вимушена відмова від російських енергоносіїв, якими традиційно Москва шантажувала Євросоюз, і з якою Берлін робив зручні й головно – прибуткові гешефти, відкрила шлюзи для експорту у Європу американського скрапленого газу.
Американці домінують і в безпековій сфері, іноді навіть дещо брутально спонукаючи союзників з НАТО (і Німеччину також) витрачати свої оборонні бюджети на допомогу Україні.
Довкола США, а не Німеччини, гуртуються тепер найбільш затяті "русофоби" Європи – країни її східного флангу. Оскільки саме вони зазнали найбільших кривд від совєтсько-російського панування, а тому не бажали б пройти знову ці криваві пекельні кола. Дійшло до ідеї створення альтернативної коаліції з подачі Варшави, коаліції, яка б залишила Німеччину на маргінесі антипутінських зусиль
Щобільше, довкола США, а не
Німеччини, гуртуються тепер найбільш затяті "русофоби" Європи – країни її східного флангу. Оскільки саме вони зазнали найбільших кривд від совєтсько-російського панування, а тому
не бажали б пройти знову ці криваві пекельні кола. Дійшло до ідеї створення альтернативної коаліції з подачі Варшави, коаліції, яка б залишила Німеччину на маргінесі антипутінських
зусиль. "Якщо згоди Німеччини на Leopard так і не буде, то ми будуватимемо меншу коаліцію держав, готових поділитися своїми сучасними танками з Україною. Ми не будемо пасивно
спостерігати, як Україна стікає кров'ю", — наголосив днями прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький. Він також не став загортати причини такої поведінки Берліна у дипломатичні
обгортки: німці "потрапили у пастку, яку самі собі розставили", роками заплющуючи очі на свавілля росіян не тільки на енергетичному ринку Старого світу.
Німеччина, попри все, сподівається на фантастичний варіант завершення війни "примиренням" України з Росією. Фантастичний тому, що Москва вимагає визнання за нею окупованих територій, на що Київ не піде за будь-яких умов
Leopard, окрім іншого, мимохідь стали тестом на боєздатність бундесверу. Виявилося, що у
міністерстві навіть достеменно не знають, скільки цих "звірів" є в армійських боксах, та наскільки вони є боєздатними. Словесні маневри довкола заборони зробити "звірку", аби її
відтак не потрактували як готовність поділитися з Україною, не витримують критики. У натовських колах запідозрили, що саме Німеччина може виявитися найслабшою ланкою на
східних рубежах Альянсу. Аби бодай якось згладити неприємний посмак, новий очільник оборони Борис Пісторіус розпорядився таки порахувати бронемашини як "підготовку до дня,
який може настати". У цьому також є натяки на справжню моральну позицію Берліна на 11 місяці після дня, який вже настав.
Однак, повертаючись до "моралі" Шольца та його кабінету, висловлю припущення, що Німеччина, попри все, сподівається на фантастичний варіант завершення війни "примиренням" України з Росією. Фантастичний тому, що Москва вимагає визнання за нею окупованих територій, на що Київ не піде за будь-яких умов. Але якби раптом так трапилося, то канцлер Шольц мав би козир для Кремля. Мовляв, ми "морально" не посилювали Україну, тож знову "мир-дружба-жуйка". І дешевий газ…
