За тим, хто приходить до влади. Несвідомо чи свідомо цей "хтось" дозволяє корупції бути великою чи маленькою. Нахабною, чи тихенькою.
Народ наш звик корупцію толерувати - бо так зазвичай є у наших сусідів (ворогів), звідки ми цього лайна набрались. При одному можна красти тихцем, при іншому можна красти не стидаючись, розкриваючи рота ширше, бо ж зверху таке саме, як і ти - при ньому можна.
Кожен керманич підтягує до влади свою команду. І чим більше ця команда має принципів, чим чистіша вона вчинками, мізками - тим менше розповзається цей спрут далі. І навпаки, чим зухваліша команда, тим більше вона підтягує до себе таких саме, але на рівнях нижче. А на тих рівнях - ще вдосталь бажаючих, які годують корупцією всіх своїх рідних і друзів.
Складно повірити, що ми колись викорінимо цю напасть зовсім, бо зовсім без корупції не живе жодна країна світу. Але ми самі обираємо, хто буде очолювати цю систему - при ньому можна чи не можна. При ньому складно чи легко.
Я проста цивільна, і досить примітивно запропоную оцінити різницю через наповнення бюджету, як мінімум: один з нуля створює запаси фінансів та ресурсів під час війни. Другий під час війни ці ресурси не створює, а розбазарює. Перший робив "заначку" - другий її витрачає на гульки, пиво та дівчат.
В переносному значенні. Якщо прямо, то на асфальт.
Корупція і там, і там. Але другий відповідати за неї не хоче. Може вважає себе принциповішим, може красивішим, може молодшим, може популярнішим - але при тій же Конституції, при тих саме повноваженнях, при тих саме обов'язках - не хоче.
Не хоче усвідомлювати, що привів до влади людей, які цю корупцію масштабували. Поставили на потік. Зацементували. Бо при ньому - можна більше. При ньому можна швидше. При ньому можна без наслідків.
Якби не американці... Тільки на їх допомогу і надія, якщо чесно.
