Я сьогодні мовчала весь день…
Після трагедії в Броварах, а перед тим — у Дніпрі, а перед тим — 11 місяців постійного жаху і розпачу, мені було важко навіть дихати…
Тим часом, деякі люди, що називають себе українськими журналістами, блогерами тощо, спокійно постять ниці «жарти» та глузування з Порошенка, Коболєва… В інфопростір закинуто інфу про українського банкира, який нібито «врятував Київ», що знецінює та дискредитує одночасно підготовку київської ТРО, Кличка, Генерала Сирського…
Це роблять ті ж самі люди, які голосніше за всіх кричали про єднання на початку вторгнення.
Тим часом, наші західні партнери говорять про масштабний наступ росії, що має відбутися протягом найближчих тижнів, максимум — місяців (пригадуємо статтю Залужного), і готують для нас нові пакети допомоги і зброї.
У мене абсолютне дежавю: рівно рік тому, напередодні російської навали, коли з Києва евакуювалися всі посольства, а західні партнери попереджали про вторгнення і передавали зброю, у нас відбувалося щось дуже подібне: чергове переслідування Порошенка, глузування з Кличка за підготовку ТРО, відсутність віри у безжальний, підлий повномасштабний наступ з боку росії…
То, може, варто було б почати єднатися вже зараз, а не за принципом «як тривога — так і до Бога»?
