От почитав я про фактичну заборону Радіо Свобода та Голосу Америки. Та й маю що сказати.
Я розумію аргументи на підтримку. Усвідомлюю, що це стратегічний програш демократії і крок до диктатури в США. Розумію, що тисячі людей залишаться без роботи.
Але давайте повернемося до основ.
Почну з того про що писав кілька тижнів тому і що знову проявилось на днях.
Згадайте той момент коли журналіст питав Трампа на прес-конференції з Рютте (головою НАТО) чи анексує Трамп Грендландію.
І далі пішла відповідь так, а потім по контексту воно звучало мякіше. У всякому разі не було нічого про деталі збройної анексії острова. А традиційний піздьож про "так чи інакше буде наш".
До чого веду? - а до того, що це черговий приклад моєї теорії про те, що журналісти спеціально провокують хворого діда на гучні заяви.
Їм треба гучний заголовок "Трамп збирається анексувати Грендландію". Саме з словом анексія, яке передбачає силу, зброю, постріли, війну, неволю, окупацію ітд.
Божевільному задали запитання - божевільний відповів. Відповів гучно як було задумано. Не факт, що він знає слово "анексія", але коли мова зайшла про знайоме слово "Грендландія" відповісти ні було важко.
І це не перший випадок. Так з нічого народилися мита для Європи та інші речі.
Просто тому що комусь потрібен гучний заголовок. А те, що за цим гучним заголовком стоять люди і їх долі - цим журналістам похую. Бо в когось син служить в збройних силах Данії і мама/вагітна дружина сходять з розуму почувши слово "анексія". Хтось - змушений задуматись про міграцію з рідного дому.
Чому? - бо якомусь уйобку треба заголовок і він знає як його зробити, провокувавши необхідну йому реакцію божевільного. Який потім стає одержимим новою ідеєю.
Чи є це служіння суспільству, що є основною функцією журналістики? - Ні, звісно. Це прямо протилежні речі. Це - пряма шкода суспільству.
Та й сам божевільний дід на цій посаді, якщо задуматись, теж є породженням цього збоченого уродства, в яке перетворилася журналістика.
Його передвиборна кампанія 2024 року вся суцільно була просочена сейнвошінгом. Просто кажучи - придумуванням санітарних відмазок як виправдати божевілля діда.
Проснеться дід зранку, щось йому приснитися чи обісреться в памперс і починає писати як він усіх ненавидить та якусь іншу маячню.
І вони, ці прекрасні ЗМІ умудрялися в цій маячні знаходити якесь зв'язне речення про щось і якось його трактувати в адекватному ключі.
Робили і РОБЛЯТЬ це не CNNи NYT-си, а не просто якісь партійні ЗМІ.
Тобто, замість своєї функції, замість того, щоб сигналізувати суспільству що ця людина просто божевільна, вони займалися відмиванням божевільного. І в якийсь момент, зрозуміло, все вийшло з-під їхнього контролю. А потім почалось "Ми думали що мита проти Канади з пропозицією анексії були просто "переговорною стратегією"
Ска. Ви роками відмивали цього божевільного, замість вказувати на його божевілля і стали частиною його божевілля і його заручниками.
Ви за це несете відповідальність. Бо ваша функція як журналістів - доносити правду до суспільства, ставити запитання суспільства, бути критичними до влади, а не виправдовувати божевілля, божевільних, хворих і злочинців, які прагнуть влади або мають її.
Якщо б ви робили свою роботу якісно і за правилами, цей рудий божевільний цілувальник пісі путіна ніколи б не став президентом. Але вам потрібні заголовки і чим божевільніше вони звучать - тим краще.
В нормальному суспільстві і в нормальних умовах, чоловік який висирає капсом таку хуйню під ранок поїхав би в дурку або в тюрму. А вони примудрилися виправдовувати і пояснювати його контексти. І продовжують це робити.
Але ж до чого тут Радіо Свобода і Голос Америки? - а до того, що тут ми маємо такого самого довбойоба.
І наші рідні ЗМІ робили і роблять точнісінько те саме. Тільки зараз вони знаходяться на куди гіршому дні у порівнянні з американськими.
І до цього дна долучались як баба Мирошя так і стадо різноманітних дегродів з радіо свободи, у вигляді "розслідувань" схем і такого самого сейнвошінгу. Я пам'ятаю сотні таких прикладів.
Звісно, це ніяк не свідчить про те, що інші, нормальні люди, які там були, мають страждати. Й це ніяк не є приємною новиною, в світлі того як швидко котиться до дна американська держава.
Але це ще раз доводить те, що після цих всіх потрясінь, через які пройде світ і Україна, вимоги до журналістської професії і принципи роботи журналісти, принципи обігу інформації мають суттєво змінитися, тому що сьогоднішні журналісти і журналістика є частиною цієї проблеми.
