Про темпи війни:
"Коли Путін починав останню стадію війни, в його розпорядженні були золотовалютні резерви об'ємом 643 мільярди доларів. Якщо прийняти ту швидкість витрачання золотовалютних резервів, яка є останні 8 місяців, то виходить біля 14 мільярдів доларів в місяць. Цього вистачило би на 47 місяців війни, тобто десь на 4 роки. І Путін був впевнений, що цього вистачить на досягнення його військово-політичних цілей.
Але щось він передбачив, а щось - недостатньо добре. Західні країни змогли заморозити валютну частину російських резервів на суму не менше 300 мільярдів доларів. Тому ліквідною у Путіна залишилась частина 343 мільярди доларів. А потім впродовж останніх 8 місяців ці резерви скоротилися навіть за офіційною статистикою ще на 100 мільярдів. Частина того, що в Путіна залишилося, знаходиться на міжнародних рахунках у МВФ, на операції з золотом накладені санкції - то реальна ліквідна частина резервів ще менша.
Залишків вистачить якщо реально - то не більше ніж на рік. І ще треба врахувати, що російська армія відступає, а українська - наступає. Тому розрахунки Путіна сильно страждають. Одна справа, коли в тебе на твої задуми 3,5- 4 роки, а інша - 1 рік. Це накладає найжорстокіші обмеження на плани Росії. Цетробанк Росії зазначає, що якщо така динаміка витрачання резервів буде ще рік, то вони дійсно закінчаться. А вичерпання золотовалютних резервів Росії - це не тільки кінець військовим діям, але й кінець економіці РФ..." (Іларіонов).
Відомо, що росіяни почали зводити так звану "лінію Вагнера", і на Луганщині, і навіть в Бєлгороді (і це, як для мене, харків'янки, дуже цікаво, бо виходить, що вони починають оборонятися, а не наступати. Нарешті до того ж, на своїй території). Очевидно, росіяни хочуть повторити історичні лінії Манергейма та Мажино.
Ось що пишуть ВВС по цій темі (своїми словами): ті самі знамениті лінії будувались принаймні з двома відмінностями від російського варіанту. По-перше, вони повинні були бути непомітними для ворога. По-друге, їх вкопували в землю. Ні першого, ні другого росіяни не роблять. Їх бетонні укріплення не зупинять, а лише пригальмують українські танки, і звичайно, там більше справа в підтримці російської артилерії, замінованої місцевості тощо.
Лінія Вагнера - це як Кримський міст (я так гадаю). Те що будували українці - з першого разу не пробивається. Те, що будують росіяни - зазвичай має слабкі місця. Ця лінія пробивається 125-міліметровими нашими гарматами, а гаубиці мають ще потужніші снаряди. Крім того, ще з фінської війни відомо, що такі укріплення дуже вразливі для артилерії, коли їх видно здалеку. Фіни клали їх в лісах, а росіяни - на рівнинній місцевості, та ще й не в шахматному порядку, як це варто би робити.
Ну, це так по-російськи... Повертаючись до першого пункту, чи надовго їх вистачить?
На полігоні в Білорусі російських військових зустріли хлібом-сіллю. Друзі по програшу в цій беззмістовній та невдалій війні проти українців.
Тут на днях штаб Тихановської звернувся до України з пропозицією офіційно співпрацювати. Але хочеться зазначити, що від зміни керівного складу Білорусі її обов'язки щодо нас не повинні змінитися: Білорусь є співучасником агресії проти нас, а отже при Тихановській, чи при будь-якому "іван-іваничу" Білорусь буде відповідати. Як і Росія - при Путіну, чи Навальному, чи будь-кому - суть її подальших зобов'язань не зміниться. Бо не можна після таких злочинів відокремлюватися: ось це зробив той, а це - той, а я - чистий та невинний.
Це шлейф на роки.
Ми цю хліб та сіль запам'ятаємо.
