Пригадую радянські 80-ті роки. Щойно зник з вільного продажу цукор. Лише по талонах. І зразу в газетах цілий водоспад статей під назвою "Біла смерть". Про шкідливість цукру для організму і що безу цукру воно навіть краще. Так-то воно так, але чому раніше не писали - дивувалися люди.
Зникло з продажу вершкове масло. Сам жир у вітринах - як зараз пригадую: "Свинячий", "Яловичий" та "Український". Чимало сміявся над цію двозначністю. А в газетах статті - "Жовта смерть".
Вже не пам`ятаю що там було нащщот "Чорної" та "Синьої" смертей, але теж було. А потім СРСР дав дуба.
Про що я. С хоже в сучасній пітінській расєї заборона експорту то бензину, то цукру теж є своєрідними маркерами дуже нехороших тенденцій в економіці. Заборона експорту означає дефіцит. Дефіциту у вільній і стабільній економіці бути не може. Так що побачимо. Є навіть така штука, як Крива виробничих можливостей, що називається "Гармати замість масла". Якщо просто: це ситуація, коли збільшення виробництва зброї вимагає зменшення випуску інших благ.
Ще рік тому росянська промисловість поза воєнною сферою показала падіння на 10% і ця "крива" лише дедалі більше загинається.
До слова, в 1935 році "наці № 2" Герман Герінг, виступаючи в Гамбурзі перед нацистським колективом з приводу дефіцита масла заявив: "Озброєння зробить нас сильними. А від масла лише товстішають".
Судячи з усього, сам Герінг, який серед своїх поплічників мав прізвисько "Боров" масло лопав як не в себе. Це ж не народу розповідати про шкідливіть. Але трохи більше ніж через десять років після цього "Борову" у в`язниці Нюрнбергу довелося ковтнути свій останній "сніданок". І то було не масло...
